Перебудуйте текст, використовуючи лише односкладні речення (2б). Настала осінь. Дерева стоять у багряному, жовтому листі. Воно потихеньку спадає додолу. Земля вкрита кольоровим листям, наче килимом. Я люблю слухати шерехи опалого листя. Починає повівати холод. Змовкли пернаті музиканти. Ось і прийшов час прощатися із золотою осінню. *​

Білки в лісі.

З ранку до пізнього вечора працюють в лісі веселі, шустрі білочки. Зовсім не встигаєш стежити за їх пересуваннями.

«Мама, я бачу білок!» - вигукнув радісний малюк. А білок вже й слід прохолов.

Піднімуться пустотливі білочки на вершину величезної сосни, перемахнути з гілки на гілку. Потім спустяться вниз за їстівними припасами: смачними грибками, добірними горішками, засохлими ягідками.

У лісових коморах ці чудові господині заховають те, що знайшли.

У затишному будиночку-дуплі зроблять вони теплі гнізда, расселятся в них, і скоро в нових квартирках з'являться маленькі білченята. Вони будуть швидко зростати і виховуватися турботливими батьками.

А лютої зими щасливі сім'ї білок будуть рятуватися від сильних морозів, різких, холодних вітрів і рясних снігопадів. Надійно жити в теплих, затишних гніздах

От, павло, ми з тобою молодці! виступили як требе! краще за всіх.  - звісно, кращі. чи ти бачив, щоб хтось грав краще нас?   - ні.  - я теж. але головне те які відчуття я отримав. серце моє мліло коли виходив на публіку. яка ж велика зала. не помічав раніше йього. а тепер коли   - так, так у мене це саме. мені, навіть, страшно трохи було. а якби забув що! стидно було б потім євгенії олексіївні в очі дивитися.  - і з цим згоден. та таки впоралися ми з тобою.  - от у мене зараз відчуття немов щрсь таке велике здійснив.   - а в мене ніби я весь страх там залишив і чекає він мене там, та нічого все вже позаду.  - так. це точно.