Терпіння – це дерево, корені якого – гіркі, а плоди – дуже солодкі. (Перське прислів′я) Любов – така ж опора душі, як ноги для тіла. (К. фон Сієна)

Якщо б усі батьки були гарно виховані, народжувались би тільки гарно виховані діти. (Гете)

Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любові не маю, то став я, як мідь та дзвінка або бубон гудячий! (Новий Заповіт)

Щастя – це коли вранці хочеться йти на роботу, а ввечері – додому. (Народна мудрість)ВИПИСАТИ ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий

Іменник - це частина мови, що відповідає на питання хто? що? ( Стіл, дівчинка, ручка);
Іменники змінюются за числами та відмінками ( однина: учень, множина: учні; н.в. хто? що? учень; р.в. кого? чого? учня; д.в. кому? чому? учневі, учню; зн.в. кого? що? учня; ор. в. ким? чим? учнем; м.в. на кому? на чому? на/в учні, учневі; кл.в. не має питання, учню).
Типи зв'язку слів у словосполученні: узгодження - слова в словосполученні узгоджуюются в роді, числі та відмінку; головним словом виступає іменник або будь яка інша частина мови у значенні іменника,а залежними словами можуть бути прикметники, дієприкметники, займенники, числівники (Їстівні гриби, зрубане дерево, сьомий день). керування - головне слово (дієслово) вимагає від залежного (іменник або інші частини мови у значенні іменника) форми певного відмінка (підійти до столу, берег моря). Прилягання - залежне слово має незмінну форму і поєднується з головним тільки за змістом; найчастіше прилягають прислівники, дієприслівники, інфінитиви (зібралися вранці, йшли співаючи, звелів атакувати).                                     Іменники синоніми: Батьківщина - родина; 
Іменники антоніми: початок-кінець; 
Іменник у речені може виступати як підмет, присудок, обставина, доповненням. 
Сподіваюсь, чимось до

чимось до