Скласти Діалог "Пунктуаційні норми в БСР"

Слова мораль, етика сприймають­ся в наш час неоднозначно. З одного боку, всі ми начебто ро­зуміємо, що без моралі жити не можна. З іншого — моральне легко набуває в нашій свідомості присмаку чогось набридлого, нещирого: «моральний кодекс», «мораль­но-трудове виховання», «моральна стій­кість» людини-гвинтика . Чи не закладені ці нещирість і докучливість у самій при­роді моралі? Одвічні пошуки й проблеми людської душі, що ми їх звемо моральними, — це, звісно, цікаво, важливо для кожного. Але, можливо, правий Фрідріх Ніцше, і най­суттєвіше в житті людини починається якраз «по той бік добра і зла»? Так, порядна людина має зважати на вимоги моралі. Проте хіба ж ми не бачи­мо, як раз у раз святкує життєві перемоги саме той, хто здатний через ці вимоги переступити? І про яку порядність може йтися на голодний шлунок? Може, високі моральні переживання — привілей тих, хто вже має достаток? А може, вся моральі полягає саме в тому, щоб здобувати достаток, звіль­няючи себе і своїх близьких від злиденності й прини­жень, несумісних з людською гідністю? А різні герої й альтруїсти-фанатики — чи не краще взагалі без них?Може, й справді, щаслива та країна, котра не потребує героїв? Чому ж тоді мимоволі завмирає серце, стикаю­чись із проявами справжньої моральної шляхетності? З одного боку, нам твердять про пізнання добра і зла. З іншого — кому не доводилося стрічати простих і щирих людей, котрі й гадки не мали ні про які філософії моралі, а проте вирізнялися бездоганною до­бротою? І навпаки — високоосвічених негідників, що зі знанням справи творили зло? Втім, ставлячи всі ці запитання, ми вже занурюємо­ся в царину етики, царину роздумів про людську мо­ральність. Бо ж від оцих гірких і пекучих питань не­можливо просто відмахнутися, до них знову і знову підводить нас саме життя. І ще одне: чи можуть узагалі існувати якісь остаточні загальнозначущі відповіді на такі запитання, чи не йде кожен тут своїм шляхом і обирає те, що йому ближче? А коли так — навіщо потрібна тоді наука етика? Поміркуймо. Насамперед зважимо на те, що й справді поняття моралі й моральних цінностей у нас, м'яко кажучи, заексплуатовані. За роки радянської влади ввійшло у звичку латати «моральним чинником» усі дірки дряхлі-ючого суспільного організму; не дивно, що у своєму падінні збанкрутіла система потягла за собою все по­в'язане з нею — так криза моралі соціалістичної обер­нулася на девальвацію моралі загалом. Тим часом чим гостріші проблеми постають перед нами, чим непевніші перспективи на майбутнє — тим невідворотніше прагнення сучасної людини знайти якийсь твердий Грунт під ногами, те, заради чого варто було б жити, що могло б слугувати своєрідним камер­тоном її збудженій душі, мірилом її вчинків. Свідомо чи несвідомо вона знову й знову звертається до кардинальних питань моральності, питань вибору мо­ральних цінностей. Ми не можемо відкинути їх уза­галі — так той, хто вирішив би не дихати, хвилиною раніше або пізніше все ж таки ковтне свіжого повітря. Втім, окреслена ситуація заслуговує на те, щоб придивитися до неї пильніше. Адже — попри всюзаяложеність традиційних моральних стереотипів, що давно всім набили оскому — чи можемо ми щиро сказати, що наше життя, наша культура справді буду­валися на засадах моральності? Що в перебігу повсяк­денного існування надто багато важили і важать уяв­лення про добро і зло, гідність і честь, обов'язок, повага до людини, вірність слову і переконанням? Ні, сказати так ми не можемо; сьогодні від нас, на жаль, дуже далекий нормальний стан людської культури, осердям якої є перелічені поняття й цінності. Невдовзі після першої світової війни й фатальних соціальних змін, з якими збіглося її завершення, все­світньо відомий мислитель-гуманіст Альберт Швейцер (1875—1965) ставить епосі медично точний діагноз: культура, в якій деградують засади етики, приречена на занепад1. Як не прикро, підтвердження цього діагнозу ми нин гаємо на прикладі нашого суспільства. Гіркий парадокс полягає в тому, що нашу культуру ще й дотепер, після всього пережитого протягом остан­ніх років, найповніше, мабуть, характеризують три славнозвісні принципи колишнього соціалістичного культурного будівництва — принципи партійності, ідей­ності, народності, — але в найбільш низькому, гротескно спотвореному їхньому втіленні. Так, наша культура була й залишається партійною (хоча тепер уже й багатопартійною), принаймні в тому розумінні, що вона призвичаює нас співвідносити слова та вчинки людей насамперед не із загальнолюд­ськими критеріями справедливості, істини, добра, а з частковими, власне партійними (лат. pars, partis — то і є частка) інтересами тих чи інших, явних або прихова­них сил. 

1. Який розділ науки про мову вивчає словосполучення і речення?

В синтаксис;

2. Укажіть види речень за емоційним забарвленням.

А окличні й неокличні;

3. Вставні слова — це…

В слова в реченні, що вказують на ставлення мовця до висловленої думки;

4. Якщо узагальнювальне слово стоїть перед однорідними членами речення, то після нього ставимо:

В двокрапку;

5. Речення з поширеним звертанням є в рядку

Г До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань

6. Двокрапка між узагальнювальним словом та однорідними членами речення ставиться в реченні (розділові знаки пропущено

Г Усе тимчасове: інструкції, слова і гроші.

1. Правильно розставлено розділові знаки в реченні:

Г Про творчість Максима Рильського Олесь Гончар писав: «Гармонія, що з думки вироста».

2. З’ясуйте, яким членом речення є виділені слова (цифра позначає наступне слово)

(1) мої Г додаток;  (2)дивилася Б присудок;  (3)вода А підмет; (4)очима  Г додаток

3. Укажіть ускладнювальний елемент речення (замість крапок поставте пропущені літери).

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю — і дитинство, й розлука, і вірна любов. Г однорідні члени речення.

1. Установіть відповідність між типами речень та прикладами

1 означено-особове Б Буду сонцем у серце дивитись.

2 неозначено-особове  А На вигоні палили вогнище.

3 узагальнено-особове  Д Решетом воду не носять.

4 безособове Г Нам треба голосу Тараса.

2. Установіть відповідність між відокремленим членом речення та прикладом

1 обставина  А Через якийсь час, пополуднувавши, вся сім’я сиділа під хатою, на призьбі.

2 додаток  Д Хлопець досить успішно склав екзамени з усіх предметів, у тому числі з математики.

3 прикладка  Б Багато грабіжників зазіхало на твої багатства і могутність, стольне місто, Києве.

4 означення В Залякані нарами й нагаями, селяни вдавали тихих і покірних людей, які готові робити всяку роботу, усе, чого тільки забажається панам. Г Досвідчений учитель, він завжди ретельно готувався до проведення уроків.

Живи(присудок, дієслово), цвіти(присудок, дієслово), вкраїнська (прикметник) мово(іменник), зціляй(присудок, дієслово) і душу(додаток, іменник), і вуста(додаток, іменник).

Фіолетовий(означення, прикметник) колір(підмет, іменник) символізує(присудок, дієслово) дружбу(додаток, іменник), велич(додаток, іменник)), розкіш(додаток, іменник)