Я вважаю, що мені поталанило, тому що я розумію та люблю поезію. Ну, звичайно, не всю. Бувають і погані вірші. До того ж смаки людей різноманітні, як і поетичні твори.
Мені ближче сучасні поети. Зараз читати нові вірші допомагає Інтернет. Часто знаходжу там твори, які подобаються. Імен авторів я потім, мабуть, не згадаю. А от поезії залишаються в пам'яті.
Звичайно, я люблю українську класичну поезію. Справжнім генієм є Тарас Шевченко, і рівних йому немає. Дуже ніжна та водночас бунтівна, сильна поезія Лесі Українки. “Ще не було епохи для поета, але були поети для епох” - ці слова точно про них написала Ліна Костенко.
Також прекрасна лірика Максима Рильского та Володимира Сосюри. А які чудові вірші про кохання писав наш поет Павло Тичина! Читаєш та відчуваєш, що вони неначе торкають струни серця.
Захоплива книжка
Мене захопила цікава книжка яка має назву " Чарівник Смарагдового міста ".Я зацікавилась нею одразу-ж.Коли я дочитала, моя мама мене запитала:
- ( підставляй імя) ти дочитав(ла) книжку?
Я відповів(а) :
- Так матусю, мені ця книжка сподобалась. Вона цікава і захоплююча. А ти її читала?
- Авжеж! Я дуже рада що вона тобі сподобалась тому, що ця книжка повчальна. Вона вчить того, що ніколи не можна втрачати довіру в собі.
- Еге-ж, матусю у мене є ідея!
- Яка?
- Бачиш, папа читає газету? То там на сторінці написано що ця газета ще минулого року! Напевно йому нічого читати, та ось ми цому дамо цю книжку!
- Чудова ідея, він зрадіє!
Так і сталося. Тато читав книгу дуже довго, і перечитував ще багато разів.
