В українських словах м'який знак вживається:
Після букв д, т, з, с, ц, л, н, які позначають м'які приголосні:
в кінці слів: нехіть, мазь, паморозь, увесь, ґедзь, мовець, обмаль, сутінь тощо;
в середині слів перед буквами, що позначають тверді приголосні: молотьба, спільний
у дієсловах наказового та на -ться: стань, сядь, робиться, коситься тощо.
В дієсловах перед суфіксом -ся (-сь): стань — станься, сядь — всядься.
На позначення м'яких приголосних усередині складу перед о: дзьоб, дьоготь, льон, сьомий
У суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-: запорізький, козацький, київський, близькість, людськість,
У суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: батенько, рибонька, старесенький
В утворених присвійних прикметниках: Танька — Таньчин, Зінька — Зіньчин,
При відмінюванні: призьба — на призьбі, ненька — неньці, вишенька — вишеньці, але: землянка
— землянці,
