Не думаю, що є на світі ще один такий народ, як наш, що вагається, якою мовою йому спілкуватися. Коли замислююсь над цим, стає боляче і страшно. Боляче, бо зневажаємо свою власну мову, до того ж одну з наймилозвучніших у світі. Страшно, бо поводимося з нею, своєю материнською мовою, по-дикунськи. Звертаючись до світової історії, дивуюсь чому перед індійськими, африканськими та австралійськими племенами не стояло питання, чи розмовляти своєю мовою? Ці нерозвинені, деякі від цивілізації племена вчили колонізаторську мову чужинців, але зберегли свою рідну. Так що не слід забувати про свою рідну мову, слід як умога більше розмовляти на українській мові та навчати цього своїх меньших братів та сестер.
