5. Вставні слова, за до яких мовець виражає послідовність викладу думок: а) справді, безперечно, авжеж, без сумніву б) крім того, отже, значить, між іншим
в) можливо, мабуть, очевидно, може
г) по-моєму, по-вашому, гадаю, кажуть,
6. Вставні слова, за до яких мовець виражає ввічливість:
а) даруйте, пробачте, будь ласка вас
б) наприклад, по-перше. зокрема, зрештою
в) на радість, на біду, на сором, що й казати
г) здається, очевидно, певно, мабуть
7. Вкажіть речення зі вставними словами ( розділові знаки пропущені):
а) Гори здається стояли тут поруч.
б) День здається таким коротким.
в) Стало зовсім видно.

г) Сашко видно перевіряв мої здібності.
д) І в них у класі так бувало.

Вставні слова і речення виражають особисте ставлення мовця до висловлюваної ним думки.

Вставні слова і речення не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення. Наприклад, маємо інформацію: Буде дощ. За до вставних слів і речень цій інформації, не змінюючи її, можна надати різних відтінків:

1. Безумовно, буде дощ.

2. Здається, буде дощ.

3. Кажуть, буде дощ.

4. На жаль, буде дощ.

5. Майте на увазі, буде дощ.

6. Отже, буде дощ.

У реченні вставні слова і речення:

1) виражають упевненість або невпевненість у тому, що повідомляється: безумовно, безперечно, звісно, звичайно, справді, і справді, само собою зрозуміло, розуміється, певна річ, ясна річ, правду кажучи, сказати по правді, признатися, ніде правди діти, щоправда, смію запевнити, слово честі, я знаю, я певен, мабуть, може, а може, можливо, певно, напевно, очевидно, видно, здається, ймовірно, бува, сподіваюся, можна сказати, треба гадати, припустімо тощо;

2) вказують на джерело повідомлення: кажуть, як кажуть, каже, мовляв, повідомляють, за висловом..., за вченням..., на думку..., на мою думку, гадаю, по-моєму, по-вашому, пам’ятаю, чую, бачу тощо;

3) виражають задоволення чи незадоволення мовця: на щастя, на диво, на радість, на жаль, на сором, як на зло, як на лихо, як на гріх, нівроку, соромно казати, чого доброго, хвалити долю, нарешті тощо;

4) привертають, активізують увагу співрозмовника: чуєте, чуєш, знаєте, бач, бачите, погодьтесь, уявіть собі, майте на увазі, зверніть увагу вас, даруйте на слові, пробачте, між нами кажучи тощо;

5) вказують на порядок думок, зв’язок між ними іб висловлення їх: по-перше, по-друге, нарешті, з одного боку, з другого боку, до речі, між іншим, крім того, а крім того, навпаки, отже, а отже, значить, таким чином, виявляється, власне (кажучи), наприклад, зокрема, взагалі, зрештою, так би мовити, одне слово, словом, коротше кажучи, повторюю тощо.

Объяснение:

5. б) крім того, отже, значить, між іншим

6. а) даруйте, пробачте, будь ласка вас

7. а) Гори здається стояли тут поруч.

г) Сашко видно перевіряв мої здібності