1. Денис почепив рушницю на плече, і не сказавши нікому й слова кудись пішов. 2. У плавнях затривожилась дика птиця, і крякаючи не могла заспокоїтися. 3. Хрипко крякаючи, пролетів грак мало не черкаючи вершечків сонних дубів.4. Акорди бабиного літа зітхнувши, падають в траву. 5. Гайвороння злітало все вище, і віддаляючись наче тонуло у велетенському озері. 6.У молодості, він міг працювати не втомлюючись.7. Вона не звикла сидіти, склавши руки. 8. Іван із жахом побачив, як виткнувшись з-за галузок затрясли головами бородаті цапи. 9. Можна робити добрі справи, і не чекаючи похвали.
Объяснение:
І.
1. Від шахт донецьких і до хвиль Дунаю співаєш ти, мій рідний краю.
2. Вже не вперше з Запорозької Січі прилітали на Україну орли-запорожці на поміч поневоленим братам.
3. Моя солдатська доля почалася далеко-далеко від рідних країв.
4. Гігантські мечі прожекторів метушливо сікли хмари.
5. Із воїнами йшов поет, незримий, проти фашистських танків і гармат.
6. За річкою, з-за далеких синіючих горбів, червоним велетенським м’ячем викочувалося сонце.
7. Птаство веселе примовкло.
8. Скільки краси в товаристві, в любові людини до людини!
II.
1. Природа – вічне джерело людської творчості, людського мислення.
2. Набираюсь сил од природи, од сільського повітря.
3. Сонце запалило зеленим вогнем кінський щавель.
4. Бліде сонце, показавшись на мить, висипало з-за хмар на землю своє останнє багатство.
5. Підкотила штанці дітвора, паперові пливуть кораблики до сусідського лиш двора.
6. Гули бджоли, щебетало птаство.
7. Студентське плем’я – молоде, задьористе, гаряче – штурмує фортеці знань.
8. Хвацький сержант Василь у танкістському комбінезоні, в ребристому шоломі стоїть біля танка і посміхається.
