Русский профессор-лесовод Фёдор Арнольд так писал более ста лет назад: «Мы в такой жe степени не можем жить без леса, в какой не можем обойтись без воды, земли, огня и воздуха, в какой мы не можем жить без хлеба. Лес – раб многих поколений. Он не забывает о своём великом назначении: немой свидетель сменяющихся пред ним событий, растущих нужд, страстей безумных, новых убеждений, он, как любящий отец семейства, припасает всё, что не взяла с него людская жадность, для поколений нарастающих, копит на чёрный день копейку, и не одна семья, не одна страна обязана своим благосостоянием, быть может, честью и жизнью, этой сбережённой лесом на чёрный день копейке». К сказанному можно добавить, что леса – самая большая народная аптека. И то, что леса – это прибавка урожая хлеба на каждом гектаре два-пять центнеров. И то, что сейчас более половины населения земного шара живёт в деревянных домах…У многих российских народов, проживающих в лесных зонах, еще в глубокой древности сформировалось особое, трепетное, отношение к деревьям. Их изображениями расшивали одежду, деревья почитали, им поклонялись.Если бы вдруг деревья перестали расти, то тех лесов, что стоят на корню, нам хватило бы на двести с лишним лет. Но деревья растут, как и люди. Ежегодный прирост древесины превышает количество той, которую вырубаем. Из неё мы научились делать более двадцати тысяч предметов. Очень велико значение леса. Человек не мог оставаться к нему равнодушным. Радость, гордость, свою любовь, бережное отношение к зелёному другу русский народ выразил в бесчисленных пословицах и поговорках:- Май леса наряжает, лето в гости ожидает.- И лес шумит дружней, когда деревьев много.- Даже дуб в одиночестве засыхает, а в лесу живёт века.- Лес да цветы – земное царство, воздух в лесу – лучшее лекарство.- Лес и вода – родные брат и сестра.- Лес весной веселит, летом холодит, осенью питает, зимою согревает.Значение леса для человека прекрасно выражено в двух словах — "зеленый друг". Он не только источник разнообразного и ценного сырья, но и могучий страж здоровой географической среды, защитная одежда планеты, главный производитель кислорода и основной поглотитель углекислого газа. Лес — украшение Земли. Известно, что без пищи человек может прожить недели, без воды — дни, а без воздуха — лишь минуты. Недаром же бытует выражение: необходим как воздух.Сбережение живой природы, ее совершенствование умножает не только красоту мира, но и оборачивается пользой для человека, поскольку самого человека делает лучше. Лишь в полном единении с окружающим нас миром жизнь становится радостной и священной
Отже, що таке повага? Які її прояви? І як її в собі виховати?
Думаю, буде доречним згадати прислів’я: «З яким хлібом ти до людей, з таким і вони до тебе!». Тобто перш за все потрібно навчитись поважати інших. Гадаю, перший крок на шляху до виховання у самім собі поваги до оточуючих нас людей буде таким:
навчитися слухати (не перебивати посеред розмови) співрозмовника, вникати в зміст їхньої розповіді, підтримувати розмову власними доречними репліками, виявляти доброзичливість, посміхатися. Якщо ви підлеглий – сумлінно виконувати свої обов’язки на роботі. Якщо ви учень – вчитися в повну міру власних сил. І, найголовніше, – ніколи не ображати людину.
Тільки такою поведінкою ви показуєте людині свою повагу до неї. Якщо ж ви, за обмеженням хорошого виховання, не вмієте гідно поводити себе з людьми, спокійно і виважено вести розмову, то невдовзі у відповідь на вашу невихованість ви, як мінімум, одержите великий букет зневаги, неприємного відчуття недовіри, а то ще й вислухаєте цілий ряд повчань, які вам би слід було запам’ятати!
Мені дуже часто зустрічались люди, які намагались викликати до себе повагу за до крику. У більшості випадків такі старання зводяться до нуля. Криком неможливо викликати повагу! Вас швидше за все будуть просто боятися. А при найменшій слабкості з вашого боку просто «потоплять»! Гадаю, крик – це, м’яко кажучи, не найкращий б заробити собі авторитет в очах інших людей. Уявіть собі ситуацію: ви захворіли і втратили вашу єдину зброю – голос! І що ж тоді? Якими ще засобами ви скористаєтесь! Всі, кому ваш крик давно набрид, зможуть сказати вам все, що думають, не боячись почути у відповідь грізний бас.
Є люди, які, не промовивши ні слова, змушують вас схиляти перед ними голову! Це люди діла! Найкращий б добитись поваги – це самореалізуватися, досягти чогось у житті, здобути хороший життєвий досвід. Мій батько завжди мені говорив: «Повагу треба заслужити!». Існує й інша народна мудрість: «Сивина голови перед собою хилить!». Сивина в цьому випадку виступає скоріше уособленням мудрості, аніж кольором вашого волосся чи датою народження у паспорті.
Але признання і повага можуть прийти і до того, як у вас почне сивіти волосся. І для цього потрібно зовсім не багато, достатньо лише знати трошки більше, вміти трошки більше, бачити трошки більше, ніж ті, від кого ви очікуєте цієї поваги. Отож ставте планку повище, і вперед! Але пам’ятайте: «Знайдіть собі гідний авторитет! Бо неможливо переплюнути того, від кого вчитеся усьому!».
