ів будете кидать забаню !​

Духовність – це внутрішній світ людини, зв’язок людини з релігією.Головне завдання, яке стоїть перед суспільством у сфері духовного життя, полягає в тому, щоб створити умови для найповнішого освоєння людиною багатогранного потенціалу як української, так і світової духовності й культури. Надзвичайно важливо також створення умов для всебічної самореалізації духовно-культурного потенціалу, сутнісних сил людини, свого власного духовного світобачення і світосприйняття.духовна людина не обов’язково повинна належати до якоїсь релігії, для неї найголовніше — мати віру.Справді, серед людей панують різні погляди на духовність. Написано тисячі книжок про те, як розвинути духовність, але ті, хто їх читає, і далі відчувають порожнечу та замішання.Головним у духовній культурі особистості є активне, творче та відповідальне ставлення до життя - до природи, іншим, перед самим собою. Ознака духовної культури особистості - готовність особистості до самовіддачі та самовдосконалення.

- Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

- Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.

- Рідна мова — це музика й малювання душі людської.

- Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.

- Більше діла — менше слів.

- Будь господарем своєму слову.

- Мовивши слово, треба бути йому паном.

Объяснение:

1) Те що не можна соромитися розмовляти рідною мовою.

2) Те що якою людина моваю розмовляє тієї вона нації.

3) Те що мова це для нас як муза.

4) Потрібно вдосконалювати свою рідну мову.

5) Те що дії потрібно робити не словами а справами, дією.

6) Потрібно відповідати за свої слова.

7) Потрібно відповідати за свої слова.