Наше життя почалося не зараз, не сьогодні вона й закінчиться. Багато століть створювалася історія. Великі люди – учені й воїни, герої й мудреці – по крупицях робили наше життя такий, який вона дісталася нам. І кожний момент цього життя можливий тільки тому, що були сторіччя до нього. Про це ми повинні постійно пам’ятати, це ми повинні чітко усвідомлювати, щоб продовжувати жити, залишатися повноцінною людиною – сполучною ланкою в безперервному потоці часу
Пам’ять про наших предків становить головне багатство нашої душі. Адже для того щоб ми зараз жили й були такими, які ми є, багато поколінь людей створювали наше суспільство, робили життя такий, який побачили неї ми. Та й у нас самих – пряме продовження моральних, культурних, історичних цінностей дідів і прадідів. Пам’ять про збіглих родичів також, а може навіть більше священна, чим пам’ять про видатних діячів минулого. «Під кожною могильною плитою – світова історія», – говорив Г. Гейне. І дійсно, кожна людина неповторна у своїй індивідуальності, кожний залишає свій слід у житті, пам’ять про свої справи, думки, життєвих устремліннях
Саме минулі покоління створили нас теперішніх, підняли наші думки й почуття до вершин людської мудрості. Тому ми завжди повинні зберігати у своїй пам’яті слід тої людської краси, той вогонь, що висвітлював життя збіглих, вогонь, що вони передали нам, а ми передамо нашим нащадкам. Адже людина затверджується у світі не тільки як мисляче й істота, що почуває, але і як одне з ланок у міцному вічному ланцюзі, що з’єднує минуле й майбутнє. Чим більше дорожить людина пам’яттю своїх батьків, дідів і прадідів, тим краще усвідомлює він своє місце в цьому світі, тим глибше почуває свою відповідальність за майбутнє. У наших предках – корінь нашого нинішнього існування, джерела нашої честі, совісті, достоїнства, ідеалів
Усе у світі покриється пилом забуття,
Лише двоє не знають ні смерті, ні тління:
Лише справа героя так мовлення мудреця
Проходять столетья не знаючи кінця
Фірдоусі
Ми повинні берегти й почитати пам’ять про померлих, тому що, як сказав В. А. Сухомлинский, у кого немає в душі минулого, у того не може бути й майбутнього. І він був прав. Могили померлих, близьких нам людей є відбиттям нашої душі. Акуратна й доглянута, вона передає нашу любов, пам’ять. Вона символізує продовження життя людини в наших серцях. Так само як забуті могили – наша байдужість. Скільки більш-менш високих, але однаково важливих справ зробили живучі до нас. Видатні герої великих історичних воєн, учасники переломних моментів історії – наші діди й прадіди. Їхній час було часом боїв. Вони боролися за наше щастя, за те, щоб ми зараз одержали можливість жити у світі й спокої. Зараз, на жаль, про це забувають.
Але ж люди присвятили боротьбі все своє життя, деякі загинули за світлі ідеали. У нас у сім’ї з покоління в покоління передаються оповідання про Велику Вітчизняну війну, у якій брали участь наші діди (прадіди), дбайливо передаються записи, зроблені їхньою рукою, їхнього враження від тих подіях. І що б зараз не говорили із приводу того, мала сенс чи ні та війна, праві були ми чи ні, – для мене не існує такого питання. Мене обурюють люди, які, не будучи самі живими свідками происходящего в ті дні, беруться засуджувати й переробляти історію. Я вважаю, що це були великі дні, а наші предки були великими людьми. І в докір подібним горі-критикам необхідно зберегти світлу пам’ять про їх і передати майбутнім поколінням
Але неповторна й цікава доля не тільки тих людей, які пішли, які брали участь у великих подіях минулого. Нашої уваги й участі вимагають і ті, хто живуть зараз – нинішні старі й бабусі. Вони почувають, що їхній час іде й найбільше мають потребу в підтвердженні того, що пам’ять про їх збережеться в серцях дітей і онуків. Тому варто іноді відкласти всі свої заняття, сісти поруч і попросити розповісти що-небудь про себе. Упевнено, ви не пошкодуєте про час, витраченому на те, щоб їх послухати. Мінути уваги з вашої сторони продовжать життя цих людей, а ви почуєте багато цікавого й повчального, важливого для вашого духовного розвитку
