Нещодавно у наш клас завітала дівчинка. Вона була новенькою. Звуть її Софія.
Спочатку не знала, що сказати, ніяковіла, пекла раків. Почувалася не у своїй тарілці. Дівчатка самі почали розпитувати Софію. Спершу вона соромилася, але згодом усе минулося. У однокласниць було багато запитань, та пролунав дзвінок на урок. На першому уроці Софія була як у воду опущена. Вона пропустила одну тему. Та згодом, коли познайомилась із вчителями, а вони у нас найкращі, почала показувати товар лицем. Та й співрозмовниця вона цікава. За словом у кишеню не полізе. Здавалося, що у дівчини язик добре підвішаний. Та в цілому вона нам усім дуже сподобалась.
Ми вміємо дружити та вболівати один за одного, не розбиваємо глеків, тому новенька надзвичайно цьому рада.
Відповідь:
Пояснення:
Літо — найчудовіша пора. Я завжди дуже чекаю літніх канікул. Люблю грати в футбол, купатися в річці, ходити в ліс, подорожувати. Літо — найкращий час року для всього цього.
Цього літа я багато займався спортом — грав у футбол на шкільному стадіоні майже кожен день. Влітку я не тільки гуляв, купався і засмагав. Коли йшов дощ, я читав свої улюблені книги. Одна з них — «Біле Ікло» Джека Лондона. Вона мені дуже сподобалася, і я хочу розповісти про неї. Головний герой — Біле Ікло — собака-вовк, дуже відданий і справедливий, здатний на велику й щиру прихильність. Цих рис характеру зараз дуже не вистачає багатьом людям. Я хотів би мати такого чотириногого друга, як Біле Ікло.
Ось так я провів швидкоплинні три місяці. З нетерпінням чекатиму наступного літа!
