❤️ 10. Зроби морфемний розбір прислівників. (3б)
Ніскільки, босоніж, ввечері, сумно, знизу, водночас, невлад, по-братньому, по-японськи, ліворуч, щодуху, отак, чимало, по-десяте, мимохіть.

11. Від доданих слів (словосполучень, сполучень слів) утвори прислівники різними і різного правопису. Запиши їх. (2б)
Осінній, на швидку руку, третій, ніч, ваш, зима, лисиця, близький, голі руки, в один час.

12. Зроби синтаксичний розбір речення. (1б)
А) Вона вдивляється в якесь насіння і пошепки говорить до нього.
Б) Коли ж плугатарі повертались увечері додому, їх стрічали на півдорозі старі й малі.​

   Діалог на тему «Усе дороги й дороги, а до матері – стежка…» пропоную скласти так:
- Привіт, Марусю! Ви зустріли вчора твою старшу сестру?
- Привіт, Галю. Так, зустріли. Хоч їй і добре живеться з чоловіком в іншому місті, вона всеодно сумує за матусею.
- Мені здається, це у всіх так. Адже мама - найрідніша людина в світі.
- І де б ти не був, рідна домівка там, де живе твоя мама.
- Так. Важко і матусі без своєї дитини. Але вона ніколи в цьому не признається. І куда б дитина не йшла, мати завжди чекатиме на неї.
- Не дарма є вислів: . «Усе дороги й дороги, а до матері – стежка…». 
- Згодна. Любов до матері відома кожній людині. Іноді без неї стає так тоскно...
- Щаслива була тебе побачити. Дякую за приємну розмову та можливість подумати над важливими темами людського життя. Вибач, я маю бігти.
- І тобі дякую. Успіхів!

"Усі сидять у теплих будівлях, лишень мені не сидиться. Я хочу вийти на вулицю подивитись на свою будівлю, на інші будівлі і з радістю крикнути, що попри погоду, погодні негаразди я є щаслив(-им;-ою)
Коли я вийш(-ов;-ла) то побачила ще декілька дітей, які прямували до мене і я зайш(-ла;-ов) додому, адже було дуже холодно. За цими дітьми я га(-в;-ла) з вікна.
Усі вони були надзвичайно щасливі. Грали у сніжки, ліпили снігову бабу, раділи та веселились. По їхній поведінці я в якійсь мірі й впізна(-в;-ла) себе. набравшись сміливості я тепло вдягнувшись пішла до них. Відразу ж поча(-в;-ла) розмову. За перших 10 хвилин я зрозуміла, що це є мої люди, яким я дуже завдячую."- ось таку цікаву історію розповідав усім дітям на вулиці наш дід Афанасій.