Прокидаюся зранку і бачу, що за вікном справжня зима, хурделиця. Відразу думаю, чим би зайняти себе в такий морозяний, лютий день, адже в школу іти непотрібно — там карантин, а вдома сидіти теж не хочеться, бо нудно. Тому зимовий день розпочинається у мене з теплого чаю з молоком і роздумів про вічне. Потім я, як кожний нормальний підліток, всідаюсь на зручний стілець і вдивляюся в екран комп’ютерного монітора. На диво, я завжди знаходжу силу відірватися від цього монстра і все ж домовитися з друзями про обов’язкову прогулянку на свіжому повітрі.
Хочу запевнити всіх, що зимовий день — то казка, яку не можна проміняти на комп’ютерні ігри чи соціальні мережі. Тільки уявіть, яка краса чатує на нас за розмальованими ранковим морозом вікнами: дерева в ошатних білих шубках, червоногруді снігурі та сміливі горобчики, стежки, вкриті білосніжною ковдрою і ще купа приємних зимових сюрпризів! І не такий страшний вже той мороз, коли так хочеться веселощів! Тому, зазвичай, в обідню пору ми з друзями виходимо на вулицю. І тут уже роби все, що душа твоя побажає! Хтось знаходить бабусині лижі і безупинно ганяє по витоптаних, відшліфованих зимових стежках, дехто дістає з-під дивану запилені ковзани і йде кататися на саморобну ковзанку в нас на вулиці, хлопці, як завжди, зцуплять звідкілясь шматок дебелого лінолеуму і з запалом по черзі спускаються з крутої гірки, малеча ліпить свого першого, але вже такого кремезного сніговичка, а дівчата, забувши про те, що вони завжди мають бути бездоганними, плюхаються в сніг і, розмахуючи руками і ногами, виводять силуети янголів. Щічки червоні, ніс замерз, ноги вже ледве ходять, але ти насолоджуєшся цим прекрасним зимовим днем, а оці маленькі проблеми просто не можуть тобі завадити. Як це прекрасно, відчувати себе таким щасливим! Та розвагам приходить кінець, адже втома все ж дає про себе знати. Але і це ніяк не може зіпсувати мені отой насичений емоціями морозяний день. Повернувшись додому, я ділюсь своїми враженнями і переживаннями з родиною, ми спілкуємося, обговорюємо цікаві питання або останні новини, з ними мені ніколи не буває сумно, адже найрідніші люди завжди розрадять і збадьорять. Я звикла завершувати такий насичений день у затишному кріслі з теплою кавою і ще не прочитаною книгою, це допомагає мені розслабитися і сповна насолодитися приємною вечірньою втомою.
Ось такий він: мій зимовий день. Тому не лякайтесь морозів чи несприятливої, як вам здається, погоди, а беріть санчата в руки і гайда з друзями на вулицю! Ніколи не втрачайте такої нагоди, можливо, таких зимових днів у вас більше не буде
Что может человеку доставить радость? Да что угодно! Голодному – кусок хлеба. Жаждущему – глоток воды. Бесприютному – кров для ночлега. Больному – здоровье. Бедному – богатство. Богатому – роскошь.
Все в мире относительно, поэтому и чувство радости не всегда бывает долгим. Что такое радость? Это состояние души в определенный момент какого-либо события.
Например, всем радостно, что закончился учебный год, даже отстающим ученикам. Завтра летние каникулы! Ура! Но завтра и пересдача «хвостов» для второгодников, поэтому их сегодняшняя радость кратковременна.
Другой пример. Человек купил автомобиль. Он радостно едет по улицам города и ликует. За ним едет велосипедист, который в бесконечной «пробке» вынужден дышать выхлопными газами. Вдруг, бац! На дороге выбоина. Колесо пробито, крыло помято. Автомобиль увозит эвакуатор. Парень на велосипеде жмет на педали, вырывается на, высаженную лесопосадкой, обочину, и он уже не просто рад, а неимоверно счастлив. Он слышит пение птиц, шелест листвы и дышит свежим, опьяняющим воздухом.
Когда человеку радостно, то он должен делиться этой радостью со всеми. Если радоваться чему-то, что огорчает других, то это уже будет называться другим словом – эгоизм. Народная мудростьгласит: «На чужом несчастье счастья не построишь». Смысл слов этого изречения как будто понятен всем. Так почему же мы тогда так радуемся, когда, например, найдем кошелек с деньгами или документами? Ведь это же для кого-то несчастье. Редко кто вернет кошелек его владельцу за Все хотят пресловутого вознаграждения. И это в придачу к, прихваченным из кошелька, деньгам.
А что, если попробовать дарить людям радость просто так? Поздороваться с вредным соседом и вдруг понять, что не такой уж он и вредный. Успокоить, надоедливо хныкающего, малыша и понять, что не такой уж он и капризный. Улыбнуться хамоватой продавщице и, услышав вслед приятные слова, понять, что не такая уж она и противная.
В конечном итоге ты понимаешь, как все-таки, черт возьми, приятно нести людям радость.
