Характеристика слова стріла, осінь, у саду.

Відповідь:

Відчуття не повторності

І. Запишіть текст, виправивши орфографічні та пунктуаційні помилки.

Гори прадавні мудрі на вас хочеться дивитися і дивитися . Торкаютюся каміння і здається торкаються вічності. Перед очима відкривається чудовий краєвид замріяні ліси сліпучі сніги вікопомні скелі. На узгір,ї бачу розкинулися купками чагарники. Над ними здогадуюся обговорюють сільські бувальщини хвойні дерева ялини сосни смереки. А ще вище - вічні сніги.

Стою і не надивуюся тобою гірська неповторносте!

Синє небо ти ось-ось ляжеш мені на плечі. Дрібні зорі ви здаєтеся бличими за вогні в долинах. Хіба можна не захоплюватися таким видивом? Краса ота що правда відкривається не кожному. Лиш сміливий витривалий закоханий у природу представник роду людского а не байдужий споглядач відчує її сповна.

102 сл. Із часопису

ІІ. Виконайте тестові завдання.

1. У реченні «Хіба можна не захоплюватися таким видивом?» виділене слово є     В означенням

А підметом Б додатком В означенням Г обставиною

2. Укажіть речення першого абзацу з однорідними членами  Б друге,

А перше, друге Б друге, четверте В третє, п’яте Г четверте

3. У реченні «На узгір..ї бачу ро..кинулися купками чагарники» виділене слово є     А додатком

А додатком Б означенням В обставиною Г не є членом речення

4. Словосполучення «представник роду людського»  Б непоширене

А поширене Б непоширене

5. Речення «Стою і не/надивуюся тобою гірс..ка не/повторносте! є  В непоширене односкладне

А односкладне поширене Б двоскладне поширене

В непоширене односкладне Г двоскладне непоширене

6. Запишіть речення. Зробіть повний синтаксичний розбір.

???

Пояснення:

Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе. Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина. Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення. І, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя. У моєму розумінні, бути людиною - це значить виховати в собі високі моральні якості. Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Десять заповідей Христових - це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах. Але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. І саме від неї залежить, якою буде людина. Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки - це люди, з яких я беру приклад. Усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але кожний може стати людиною, яку поважають. Я гадаю, що справжня людина - це хороший друг, здатний прийти на до визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. Це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість. Хороша людина створить хорошу сім’ю і буде прикладом для своїх дітей. І, безумовно, такі шкідливі звички, як алкоголь і наркоманія, ніколи не уживаються з поняттям хорошої людини. А я вважаю, що бути людиною - це значить бути хорошою людиною. Не можна брати приклад із тих, хто добре ставиться тільки до своєї сім’ї, тільки до своїх друзів, але зневажає інших людей. Людина за будь-яких обставин має залишатися людиною: і у ставленні до інших людей (сусідів, співробітників, просто перехожих), і у ставленні до природи, і у ставленні до свого міста, своєї держави, свого народу. Я шаную людей щирих, у яких і помисли, і вчинки викликають повагу. Але в житті буває навпаки: на роботі - передовий виробничник, а вдома - деспот, який тероризує всю сім’ю; у школі - сумлінний учень, а вдома - ледар, який ложки за собою не помиє. А ще однією рисою, яку я не вибачаю людям, є зрада. Ця риса і у великому, і у малому мені огидна. Зрада несумісна з поняттям «бути людиною». Я повсякчас намагаюсь стежити за тим, щоб не довелося соромитись своїх помислів і своїх вчинків. Мене надихає вислів А. П. Чехова: «У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і помисли…»