РОЗСТАВИТИ РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ 1)О жовтий квіт мелодії розстань над строгими квадратами перонів.
2) Дозволь мені мій вечоровий світе упасти зернятам в рідній борозні.
3) Ні світе мій вовік не розлюбити святі поля твої і небеса і води.
4) дозволь мені великий господине розважити книжками смуток твій.
5) раптом земля затряслась і ось-ось здавалося будинки заваляться.
6) вже почалось мабуть майбутнє оце либонь вже почалось.
7) звикне кажуть собака за возом бігти той за саньми побіжить.
8) і от нарешті засиніли лани України.
9) чи справді так було чи може хто збрехав (хто ворогів не мав) а все таки катюзі як кажуть буде по заслузі.
10) ніжність наприклад описати математично не можна.

​

"В праці, тільки в праці справжнє щастя"
Старовинна мудрість говорить, що людина - творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя - це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя - це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше - це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці. 

У свій час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його "безнадійних вихованців, які вже встигли побувати "на дні" суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя. Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя. 

Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: "Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді". І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній "Поемі про море", де показано красу людини в праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: "Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті". 

Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він вказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням. 

Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця. 

Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини: 

Усмішка в народу розцвітає. 
Кожен каже: й я свій труд несу! 
Відбудова! - труд переростає 
у красу. 

У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва. 

Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання. 

Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського (збірка "Троянди і виноград"). Автор впевнено говорить: 

У щастя людського два рівних є крила: 
Троянди й виноград, красиве і корисне. 

Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою. 

Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.

Укажіть правильні твердження.А  Речення, що вказує на те, кому належить вимовлене, називається прямою мовою.Б  Пряма мова не може мати у своєму складі вигуки.В  Пряма мова може містити у своєму складі вставні слова, звертання.Укажіть схеми, у яких правильно розставлено розділові знаки.А  «П, — а, — п.Б  «П. — А».В  «П, — а, — п».Укажіть правильно намальовану схему до речення: «А на Запорожжі кошовий Сірко, ватаг сильний, помер», — занотовував для пам’яті поколінь самовидець (О. Апанович).А  «П», — а.Б  «А», — п.В  «П» — а.Укажіть речення, де є непряма мова.А  Стародавня народна приповідка мудро вчить: «Держімося землі, бо  земля держить нас»  (За Г. Тарасенко).Б  Мати  говорила про те, щоб я  завжди  слухався  свого  серця.В  А Сашкові  сказала: «Тобі,  сину, треба  стати  іншою людиною. Інакше все, чим ти живеш, піде за вітром» (За Л. Сапожниковим).Укажіть речення, де правильно розставлено розділові знаки.А  «У  вигляді  мови, —  сказав  Олесь  Гончар, —  дано  людині великий дар  (За А. Бортняком).Б  Як пише  сучасний український поет Михайло Шевченко: «Щоб  ми  з  вершин  Чернечої  крутизни  нарешті  не  лукавили Вітчизні ні власній, ані братовій — довік. Пречиста мово, слово світанкове, Зламай злочено ковані підкови, яви нам в душі свій пречистий лик!»  (За А. Бортняком).В  «Хіба зацікавить кого доля робітників у моєму творі, коли на них, живих, ніхто не звертає уваги?», — з гіркотою подумав поет  і повернувся додому  (За І. Вільде).Укажіть речення, де неправильно розставлено розділові знаки.А  Тепер,  коли  тебе  довго  немає,  я  дивлюся  на  неї  і  згадую: «Любуйся  калиною,  коли  цвіте,  а  дитиною,  коли  росте» (За В. Скуратівським).Б  Він міг би сказати про себе словами Блока: «Одним із моїх натхнень була чесність»  (За Л. Талалаєм).В  Бувало  так,  що  беручи  до  рук  якийсь  перекладний  твір казав «А я ж колись це теж перекладав»  (За Г. Кочуром).Зазначте речення, де є пунктуаційні помилки.А  Ні — ні, та й прозвучить голос: «А нащо їм знати про ці жахи?Досить  і того, що ми  їх пережили»  (За А. Малишком).Б  Мовби казав: «Я вже вам зовсім вірю, але ще трохи сумніваюся…»  (За М. Слабошпицьким).В  «І тепер,  подумав  він  уві  сні, —  можна  не  боятися жодного хижака, тепер можна  бути  справжнім  сміливцем…» (За М. Cлабошпицьким).Укажіть місця, де не може стояти пряма мова.А  На початку речення.Б  В кінці речення.В  Тільки на початку речення.Які твердження (з поданих) істинні?А  При діалозі не вживаються слова автора.Б  Слова автора й пряма мова оформлюються різною інтонацією.В  Інтонація слів автора є виключно розповідною.У якому з речень правильно поставлено розділові знаки?А  «…Наш ідеал — працелюбна людина, — пише В. Сухомлинський. — Вдумайтесь у ці слова!»Б  …Наш ідеал — працелюбна людина, — пише В. Сухомлинський. — Вдумайтесь у ці слова!В  «…Наш  ідеал —  працелюбна  людина», —  пише  В.  Сухомлинський. — Вдумайтесь у ці слова!»Напишіть твір-опис «Мальовниче місто рідне…», використовуючи пряму та непряму мову, діалог.