ДжоннСина
02.03.2023 22:53

Укажіть речення, у якому вжитий прислівник причини дії. А ось біжать дві панночки, лепечуть одна до одної голосно, шпарко, здається,
нічого перед собою не бачать (Леся Українка).
БОтак вона йде й тепер, онПустивши очі; ті спущені очі надавали дивний вираз
обличчю, поневолі здійнятому вгору (Леся Українка).
В «Ах, вибачайте!» кинула одна панночка, зачепивши нехотячи нашу дівчи-
ну. Тая нічого не сказала, тільки знов злегка зчервонілась (Леся Українка).
Г«Глянь, серденько, які в неї коси!» не втрималась і, придержуючи ходу,
вголос скрикнула та, що просила пробачення (Леся Українка).
д Сині очі в дівчини знов освітили обличчя, і постать немов повищала, хода
стала певніша (Леся Українка).

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
gjjfdkjgfyijh
24.07.2020 20:09

Ще в зовсім ранньому віці я була досить непосидючим і допитливим дитям, але в батьків ніколи не виникало зі мною проблем, адже їм не складало жодних труднощів мене чимось зайняти і на щось відволікти. Пропонують осідлати двоколісний велосипед у 4 роки — будь ласка, я тільки за! Приносять новеньку книжечку — все, я моментально поринаю у незвіданий світ казок. Хочуть записати на танці — я вже самостійно перед дзеркалом розучую свій перший, тільки-но вигаданий танець. Тягнуть у музичну школу — починаю проситися на додаткові заняття з фортепіано й вокалу! Мене цікавило усе без жодного винятку, я у всьому бачила щось особливе, мені вдавалося іноді навіть розгледіти те, що залишається часто непомітним для інших.

Мама завжди говорила, що мені варто розвивати усі свої таланти, бо була впевнена, що в житті може знадобитися все. Так я і робила до одного певного моменту. Одного разу, у намаганнях згаяти час, я з друзями забрела у місцеву картинну галерею, у ній саме представляли свої роботи маловідомі міські художники, але одна картина, на жаль, назву її я не запам’ятала, просто врізалася мені в пам’ять і ніяк не покидала моїх думок. На ній був зображений звичайний пейзаж, побудова малюнку теж була проста і невигадлива. Не можу пояснити, чому саме цей образ змусив мене задуматись над своїми захопленнями і теж звернутися до малювання, але все ж я дякую тому художнику за його прекрасний малюнок, єдиний погляд на який просто закохав мене у малювання. Я не можу сказати, що зовсім не малювала до того моменту, ні, я могла цим зайнятись тоді, коли цього хотіла моя душа. Але останні кілька років я малюю постійно, у моїй голові завжди вибудовуються якісь фантастичні сюжети, нові, неповторні ідеї, які одразу ж хочеться втілити на чистому аркуші паперу. Коли я зрозуміла, що живопис — це моє, то одразу ж записалась у школу малювання. Мені досі цікаво відвідувати кожне заняття, дізнаватись щось особливе про свою улюблену справу. Задля власного задоволення я частенько кілька разів на тиждень пробігаюсь місцями, де художники виставляють на показ свої щойно створені шедеври, читаю блоги людей, які розбираються в мистецтві, самостійно шукаю якусь додаткову інформацію в Інтернеті про новомодні тенденції і якісь зрушення в цій сфері.

Не можу навіть описати словами, як сильно я люблю малювати. У той момент, коли ти робиш перший мазок, світ навколо просто замирає, він на кілька годин просто перестає для тебе існувати, адже ти відкриваєш для себе власний світ — світ твоїх думок і фантазій. Це так прекрасно відчувати те, що ти можеш відобразити у картині себе, свій внутрішній світ, свої переживання й емоції, ти можеш подарувати іншим малесеньку частиночку своєї душі. Оце захоплення малюванням допомагає мені знайти гармонію в серці і у власних думках, заспокоїтися і навіть розважитися. До речі, не можу не похвалитися і не згадати про те, що мої аматорські картини вже прикрашали картинні галереї рідного міста, кілька з них навіть здобули призові місця на регіональних конкурсах. Тому я не думаю, що я займаюсь малюванням тільки для душі, сподіваюсь, що і в майбутньому воно до мені побудувати успішну кар’єру художника чи, наприклад, дизайнера.

Отже, як ви вже зрозуміли, улюблена справа мого життя — це малювання, адже саме вона приносить мені істинне задоволення і радість. Тому бажаю кожному з вас знайти своє покликання і захоплення, бо тільки так можна відчувати себе хоча б на четвертинку реалізованим у цьому житті і, безперечно, щасливим


0,0(0 оценок)
Ответ:
Lucky0ne
04.01.2022 21:01
Тема самооцінки з розряду тих, які часто навіюють на мене похмурі думки на тему людський неосвіченість в століття інформаційного буму. Переважна більшість не в змозі не тільки грамотно інтерпретувати термін, а й змінити своє життя на краще, так як виходить, не знають самих себе. Давайте розбиратися.По-перше існує самооцінка поточна (актуальна), яка складається з усвідомлення і оцінки того, що людиною досягнуто на даний момент і самооцінка потенційна (рівень домагань) - що я можу досягти.Мало хто усвідомлює, що самооцінка ще й складається з двох складових. Перша складова - оцінка людиною своїх якостей з якоїсь шкалою або шкалами. Ця складова зазвичай і розглядають як самооцінку. У школі мені сказали, що двійка - це погано. І все, отримала двійку, я - погана. Але, в той же час, у самооцінки є ще одна, більш фундаментальна складова. Вона називається самоприйняття або себе-прийняттям. Самоприйняття - це вже ставлення до себе, до власних достоїнств і недоліків. Грубо кажучи, це ставлення до двійці, яку ми самі собі за якесь уміння або якість виставили. Як у школі - двійка? Та й фіг з нею, не збираюся я по життю інтеграли використовувати ». Або: «Двійка?! О боже, мені кінець, тато скаже, що я - дура! ». А так як татового думку я довіряю, я відповідно знижуючи оценочку власного інтелекту до пори до часу. І так як татова оцінка мене важлива, і приймати себе з цією двійкою я вже буду злегка зі знаком «-» відповідно.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота