На мою думку, професію потрібно обирати винятково за покликанням. Насамперед тому, що в майбутньому ви муситимете щодня ходити на роботу й виконувати свої обов’язки. І якщо до вибраної з міркувань престижу або заробітку справи не лежить душа й ваша діяльність не викликає у вас позитивних емоцій, то життя перетвориться на суцільну муку. Крім того, працюючи не за покликанням, ви ніколи не зможете досягнути в певній справі вершин, тимчасом як присвятивши себе «сродній» праці, здобудете й високу кваліфікацію, й успіх, і гідну платню і, найголовніше, відчу- ватимете насолоду, душевну рівновагу та щастя.
На підтвердження аргументів наведу приклад із поки що невеликого власного досвіду. З п’яти років мене батьки віддали на танці. Хоча в мене нібито все добре виходило, однак досить швидко танці так набридли, що відвідувати заняття стало нестерпним. А от коли я стала займатися вітрильними перегонами, то зрозуміла, що ніколи не відмовлюся від цих тренувань, на які щоразу чекаю з нетерпінням. До того ж на сьогодні я вже маю серйозні спортивні досягнення, навіть брала участь у світовому чемпіонаті.
До сказаного варто додати ще один найвагоміший доказ. Якщо людина зраджує все те, що було в ній найкращого, нищить у собі божий дар, то вона стає руйнівником.
Яскраве образне втілення цієї думки знаходимо в повісті Миколи Гоголя «Портрет». Художник Чартков, її герой, зрозумівши, що назавжди втратив свій неабиякий малярський хист, став купувати найкращі полотна інших митців і нищити їх.
Отже, аби не тільки з користю, а й з гідністю прожити життя й почуватися щасливим, аби не стати руйнівником і не заздрити чужому успіхові, треба обирати майбутню справу, до якої маєш хист, і не лінуватися розвивати свій талант.
ответ:
я з нетерпінням чекав літні канікули, та от нарешті вони настали. в середині літа ми з батьками планували відвідати море в місті одесі.
на початку літа я гуляв у дворі. ми з друзями весело проводили час, граючи в рухливі ігри: волейбол, баскетбол і футбол. вечорами я із задоволенням дивився цікаві фільми та читав книги.
у липні ми зібралися до моря. коли приїхали до одеси, оселилися в заброньованому готелі. розклавши речі, відразу ж вирішили відвідати міський пляж, який знаходився зовсім недалеко. але нам завадив дощ. раптово почалася сильна злива. перечекавши її в готелі, ми знову пішли до моря. на наш подив, пляж був майже безлюдним. після дощу люди не стали повертатися.
вода була тепла й ласкава, майже без хвиль. так було приємно після довгої дороги зануритися в море! цей пляж привабливий тим, що він піщаний, і біля берега неглибоко. потрібно дуже далеко йти, щоб досягти глибини. ми довго плавали та засмагали на сонечку. після дощу воно не було гарячим, тому ми не боялися обгоріти.
ми намагалися відвідувати пляж майже кожен день. мої літні канікули на морі були незабутніми!
