Гармонія людини і природи як велика духовна цінність.
Людина є створінням природи, тому, очевидно, вони нерозривно пов"язані, вони складають єдине ціле. Зрозуміло, якщо природа може існувати (і існувала) без людини, то людина ні в якому сенсі не може існувати без природи. Людина завжди брала від природи те, що потрібно їй для існування: іжу, одяг, будівельні матеріали тощо. У наш час все змінилося, ми використовуємо більше синтетично створених матеріалів, а залишками від їх виробництва забруднюємо те, що залишилося від колишнього багатства природи. Світ рослин, тварин, світ чистого повітря, на жаль, все більше віддаляється від сучасної людини, а це означає, що людина втрачає колишню гармонію зв"язку з навколишнім середовищем. Люди, я вважаю, що нам треба насолоджуватися цією природною красою, поки ми ще маємо таку можливість.
1. Здавалось(присудок), сурмач (підмет) вітав (присудок) червоний (означення) схід (додаток) сонця (додаток). 2. Над нивами (обставина місця), лугами (обставина місця) та долинами (обставина місця) велика (означення) хмара (підмет) йшла (присудок). 3. Розквітла (присудок) веселка (підмет) в просторі (обставина місця), в ній (обставина місця) сонце (підмет) промінням (обставина дії) горить (присудок). 4. Розтулио (присудок) сонце (підмет) золоті (означення) повіки (додаток), на сніги (обставина місця) зчорнілі (означення) впали (присудок) промені (підмет).
Підмет підкреслюєш 1 лінією, присудок - двома лініями, додаток , обставина - _._._._., означення - хвилькою.
