Усі типи зв'язку (безсполучниковий сурядний і підрядний) характерні складні синтаксичні конструкц ! ​

Творець українського бренду
Зовні Іван Малкович нагадує мені шкільного вчителя. Він вискочолий, із запитливо зведеними бровами й проникливими карими очима. Іноді, цей видатний чоловік ходить по вулицях Києва і виглядає приязним, ліричним, не пафосним, із заклопотано - рішучим виразом обличчя. Колеги часто говорять, що цей автор - упорядник дуже енергійний і наполеглевий, говіркий.
Про нього багато разів розповідалося у газетах. Одного разу, у Івана Малковича взяли інтерв'ю. Він розповів, що бурхливий прорив почався з видання семитомних пригод Гаррі Поттера. Не дивлячись на купи проблем, Іван Малкович отримав дозвіл на власну версію книги. Після створення більшості ілюстрацій видатний автор пишався, що Дж. Роулінг тримала в руках саме українське видання своєї книжки.
Я вважаю, що такі люди, як Іван до юним і дорослим читачам краще зрозуміти ідею та основну думку видатних творів. Таким чином, можна читати книжки, не дивлячись телебачення і при цьому навчати себе чомусь і розуміти, що хотів донести до нас автор.

Сьогодні дуже теплий день весни. Я прокинулась від того, що тепле проміння котре пройшло через моє вікно, легко та ніжно доторкувалось до мого обличчя. Відкривши очі, я дуже довго лежала у ліжку думаючи про сьогоднішній день. Думала про свої плани. Думала про сьогоднішню роботу у мене на подвір'ї. Відійшовши від думок я захотіла виглянути у вікно. Біля вікна, мені було тепло і затишно, немовби на дворі липень. Подивившись на двір через моє вікно я пішла одягати свій сарафан. Вийшовши на двір я посміхнулась до теплого проміння від котрого сьогодні мій день і почався. Я приготувала собі сніданок. І пішла у садок у котрому стояла невеличка "домівка" котру змайстрував у тому році для мене мій тато. Я йому за це дуже вдячна. У тій маленькій хатинці стояв невеличкий столик, до я кого я частенько ходила аби поснідати. У моєму крихітному будиночку було багато віконець, через які я завжди люблю дивитись на мамин садок в якому росли мої найолюбленіші квіти, за якими я усе літо допоки я на канікулах. Я ситно поснідала. Помила посуд та пішла у "глиб" маминого садка. Пройшовши пару метрів від початку цієї різнокольорової весняної гамми я помітила, щось маленьке та біленьке навпроти мого вікна. Підійшовши ближче я зрозуміла, що це був підсніжник котрий визирнув під моїм вікном. Довго думала: А чому це я раніше його не побачила ? Коли ще у вікно зранку заглядала ? Для когось це буде загадкою, а саме для мене: Самим прекрасним, що є навесні !