Перед нами сосновий ліс, який починає пробуджуватися рано вранці. Сонце тільки-тільки сходить. Його ніжні промені вже позолотили верхівки величезних дерев і проникли вглиб хащі, але над глибоким яром ще не розсіявся вологий туман. Прокинулися мешканці хащі – три ведмежати і ведмедиця. Схоже, малюки ситі і задоволені. Вони безтурботно і незграбно возяться на зламаному стовбурі впавшої сосни, вивернутої з коренем, після бурі в лісі. Падаючи, дерево вдарилося об потемнілий від часу корч і тріснуло навпіл. Тепер верхівка лежить на землі, а стовбур з розчепіреними в різні сторони коренями дивиться, як розгойдуються в небі зелені гілки сосен. Дивлячись на картину, ми немов опиняємося зануреними в атмосферу лісового ранку, чуємо голоси птахів і рев ведмежат, вдихаємо аромат соснової кори і хвої. Колорит заднього плану полотна – прозорий, невизначений, а переднього – глибокий, барвистий. У картині, яка заслужено вважається для багатьох поколінь людей зразком пейзажу, повною мірою передано захоплення художника красою і багатством первозданної природи.
Відповідь:
Сюжет книги динамічний. Він буде цікавий і дорослим, і малим. Автор уміло знайшов золоту середину у викладі. Твір і складний, і простий водночас. Кожен персонаж є особливим, по-своєму надихаючим. Ну і, звичайно, пізнавальний підтекст, який прочитується чи не в кожному рядку. Роман розрахований на широку аудиторію, проте україномовну. Адже деякі слова будуть не дуже зрозумілі. Як от, наприклад, слово «джури», що означає «зброєносці». Особисто мої враження від книги «Джури козака Швайки» дуже позитивні. Цей роман я прочитала декілька разів. І він багато чому мене навчив: любити рідний край, поважати історію. А цікавий сюжет захопив настільки, що не можна було відірватися. Тому, раджу прочитати роман Володимира Рутківського абсолютно всім.
Пояснення:
таке підходить?
