12. Однорідні означення в реченні (деякі розділові знаки опущено) АЗ другої хати доносилася сумна журлива пісня
БЧарами віє від необмеженого синього простору
В Блакитний легкий вітер розганяв залишки туману.
ГНа збори нашого десятого класу прийшли вчителі,
ДЩасливий я що народився на твоєму березі що пив у незабутні роки твою м'яку
сиву воду.​

Твір-роздум  про природуНедарма говорять, що природа – наша мати. Вона дає людині все необхідне для життя, хоч ми не завжди можемо оцінити її дарунки. Що може бути кращим за тепле сонце, величні гори, грайливе море, квітучі дерева навесні? Світ природи багатий і різноманітний. Чого варті сотні тисяч видів тварин, більшість з яких ми ніколи не бачили у житті! А найголовніше те, що людина не просто користується тим, що природа дає їй, а cама становить її невід’ємну частину.Дуже засмучує те, що люди захопившись розвитком нових технологій, часто шкодять природі. Наша діяльність викликає забруднення довколишнього середовища, кліматичні зміни, вимирання видів тварин і рослин. Колись це було не дуже помітно, а зараз у великих містах просто нема чим дихати. Необхідно пам’ятати, що шкодячи природі, ми робимо гірше самим собі. Мені дуже подобається, що в багатьох країнах люди звернули увагу на альтернативні джерела енергії та екологічні види транспорту. У цій справі неможна бути байдужим – ми маємо зберегти багатства і красу природи, тільки за цієї умови можливе й наше існування на Землі.

Кодацька фортеця або Кодак (сучасне Кайдаки; від  тюркського "кой" - селище та "даг" - гора) — фортеця на правому березі Дніпра напроти Кодацького порогу. Розрашована на 10 км нижче теперішнього міста Дніпропетровська, на території села Старі Кайдаки. Збудована польським урядом у липні 1635 року з метою ізолювати Запоріжжя і Дон від України, перекрити вихід до Чорного моря і перешкодити втечі селян на Запорізьку Січ. «Ключем до Запоріжжя» називали фортецю сучасники. Кодак будувався під керівництвом французького інженера Боплана. На побудову сейм асигнував 100 тисяч польських злотих. У серпні 1635 року запорожці під проводом гетьмана Сулими зруйнували Кодацьку фортецю. Відбудована була вона німецьким інженером Гекантом у 1639 році, її розміри збільшилися майже втричі, були побудовані католицький костел і монастир, православна церква, а польська залога збільшена до 600 найманців. Вогневу міць посилили артилерією, а також встановили у 3-х км величезну сторожову вежу. 1 жовтня 1648 року Кодак був взятий за наказом Богдана Хмельницького  (який за переказом влучно висловився на адресу цієї фортеці: «Manu facta manu distruo» («руками створене руками і руйнується») і перетворений на опорний пункт українського війська. За гетьмана Івана Мазепи Кодак був сторожовим постом супроти Січі. У 1711 році за умовами Прутського мирного договору разом з іншими фортецями на півдні України був зруйнований. Згодом Кодак був козацькою слободою, центром Кодацької паланки. У кінці XVIII ст. Кодак перейменовано на с. Старі Кодаки, тут оселилося багато запорожців, після зруйнування Нової Січі. Руїни Кодака збереглися до наших днів.   У 1910 році за ініціативою Дмитра Яворницького на місті фортеці встановлено пам'ятний знак. Нині на місці, де була фортеця, розташований гранітний кар"єр, місцевість руйнується.