ПРИДУМАТЬ: Твір роздум навіщо треба знати історію свого народу​

     Чи варто захоплюватися вживанням запозичених слів?
     Я вважаю, що захоплюватись вживанням запозичених слів не варто. На сьогодні можна гати, що молодь часто використовує запозичені слова, щоб надати своїй мові експресії та виразності. Проте, надмірне вживання таких слів, просто засмічує мову. Якщо в мові є аналог, то варто вживати наш, рідний варіант. Проте, інколи запозичення і допомагають. Наприклад, замість того, щоб казати "подорож на пароплаві", можна сказати "круїз". Окрім того, нині стрімко розвивається техніка. Тому, в рідній мові просто не встигають виникати слова-замінники. Отже, запозичені слова здатні приносити неабияку користь мові, проте надмірне їхнє вживання може засмітити наше мовлення.

   У лісі жив жадібний вовк . Одного разу раптом у його хатини попадається кінь з возом , великий да сильний, ніякого звіра не боїться. Він віз багато курей . Вовк як побачив багато курей , так у нього в животі все завирувало . Йому так сильно захотілося покуштувати курочки , аж слинки потекли. Задумався вовк , як би вкрасти смачненьку курочку. Бачить, ледве-ледве біжить лисиця , вовк підбіг до лисиці і питає: Лисонька - лисиця хочеш добре покуштувати ?    А лисиця йому відповідає: дуже хочу, вже дві доби нічого на язичку не було. Ти мене погодуєш ?    А вовк їй у відповідь : тільки ти кумушка повинна мені до Он бачиш, біля моєї хатини кінь з возами стоїть, а на возі багато смачненького лежить. Ти зараз відвернеш коня , а я стягну з воза дві курочки і тоді ми з тобою наїмося до пуза .   - Добре ! - Відповідає лисиця. А як я коня відверну ?    Ну ти ж хитра кумушка придумай що небудь .   Лисиця трохи подумала і підійшла до коня і каже: - Здорово, кінь!   Глянув кінь на лисицю і подумав: «Це мені не товариш» , - і відповідає: - Доброго здоров'я !  Запитує лисиця коня : - А куди ти прямуєш ? - Та так, в село курочок везу . - І я туди ж , давай будемо разом іти . - Що ж, давай! - Мовив кінь .   Ось і пішли вони вдвох. Ідуть і розмовляють . Лисиця так заговорила коня , що кінь навіть не помітив, як лисиця зникла. А поки кінь з лисицею йшли і розмовляли, вовк курочок потихеньку і стягнув з воза і зник у глибокому лісі . Наївся до сита і спати увалився під горбок . Навіть лисиці нічого не залишив. Коли лисиця кинулася, то ні вовка не курочок поруч не було. Подумала лисиця: « Обдурив вовк , що ж робити ? Їсти та хочеться ». І вирішила лисиця йти до його хатини, прийшла, а в хатині ні кого не виявилося, тоді лисиця села біля хатини і стала чекати вовка , що б провчити його так , як він провчив її . А вовк тим часом виспався , зголоднів і побрів додому. Підійшов до своєї хатини і побачив, що там сидить лисиця. Лисиця вовку : - «Що куме зголоднів ? ». Вовк , як ні в чому не бувало : - «Звичайно , дуже їсти хочеться ».     Лисиця йому говорить, а я знаю де можна взяти дуже багато курочок . Там за лісом є село і в цьому селі є курник, де живуть дуже - дуже багато курочок. І лисиця облизуючись , почала розповідати , як можна дістатися до села . Ти, вовк , підеш перший , а я за тобою . Так вовк і зробив , дійшов до села заліз в курник і тільки хотів схопити курочку , як на нього хто -то накинувся і давай його бити качалками з боків. Їли ноги забрав від туди . А лисиця стояла за деревом і посміхалася : « Так тобі й треба, навік запам'ятаєш , що красти і обманювати дуже погано».
Не розводь Усок на чужій шматок! І з розумом красти - біди не минути. Того не беруть, чого в руки не дають.