Записати складні синтаксичні конструкції. Указати на тип конструкції(цифра, буква. Наприклад: 1а, 2б...): а) з безсполучниковим і сурядним зв’язком; б) з безсполучниковим і підрядним зв’язком; в) з сурядним і підрядним зв’язком. г) з безсполучниковим, сурядним та підрядним зв'язком 1. Тільки цвіркун цвіркоче в житі, шелестить сухий колос та інколи запідпальомкає перепелиця. 2. Якось обернулася Харитя назад, щоб покласти нажату жменьку, глянула навкруги — і страх обхопив її. 3. Босі ноженята ступали по втоптаній стежці, над головою, межи колосками, синіло небо, а з обох боків, як стіни,стояло жито й шелестіло вусатим колоссям. 4. Харитя почула, щоїї маленьке серце заболіло, наче хто здавив його в жмені; сльози затремтіли на її довгих віях. 5. Торік Харитя була ще маленька, маленькими рученятами вона не могла вдержати серпа, а тепервже виросла, набралася сили, і руки побільшали. 6. Ялинка за-тремтіла від низу до вершечка, наче злякалася несподіваного лиха, і кілька зелених глиць упало на сніг. 7. Здорові кострубаті дуби грізно стояли в снігових заметах; їм було байдуже, що бурхав холодний вітер... (З тв. М. Коцюбинського).

творіть від поданих дієслів усі можливі форми дієприкметників, складіть з ними словосполучення. Поясніть б творення дієприкметників.

Підписати, укласти, проголосити гати, завершувати, обміркувати, зобразити, обрати, підтвердити, контролювати, за терпіти, призначити, вкрити, стояти.

Объяснение:

творіть від поданих дієслів усі можливі форми дієприкметників, складіть з ними словосполучення. Поясніть б творення дієприкметників.

Підписати, укласти, проголосити гати, завершувати, обміркувати, зобразити, обрати, підтвердити, контролювати, за терпіти, призначити, вкрити, стояти.

Кожен предмет Українського національного одягу має свою історію. Так і звичайна сорочка. Вона як і чимало інших оберегів супроводжувала українця від народження до смерті.

Першу сорочку дитині обов'язково обшивали коло пазушки синім шовчиком на чисте щасливе присвячене Богу життя.

Дівчина повинна була подбати про свою сорочку сама. Це був тривалий шлях від сіяння конопель до ткацтва полотна кількаразового вибілювання і пошитя виробу. Тоді його оздоблювали але нікому не давали вишивати візерунку щоб добра доля не відвернулася.

Весільна сорочка була особливою. У ній вінчаються і кінчаються - казали люди. Тож зберігалася до смерті і більше з дня весілля не вдягалася.

Не зичилася і не бралася з чужого плеча не продавалася хіба по смерті дарувалася. Тоді слугувала пам'яттю, а не предметом одягу.

Объяснение:

3)

1б

2а

3в

4б

5а