Ти стоїш на землі ,а здається стоїш понад хмарами ти сьогодні живеш, а здається живеш з перво віку. 2. Не тільки той поет, що засіває віршами папір ,але й той що має у душі радощі, тривогу хліба радощі й тривогу людини. 3.Рожевий пил зпадав синіло все кругом і коси золоті, зоря вплітала в трави. 4.Мовчали зажурині поля, німувала посічена рубцями переметами дорога ,тільки діброва до якої він саме дійшов ,перисварювалася з хуртовиною вітрами.