2. Перепишіть, підкресліть граматичні основи; визначте вид складних речень. Море зовсім не синє, і чайка квилить над ним тому, що хоче істи, а не тужить за кимось (Ю. Яновський). Очі - ти, ая - твій чистий промінь, квітка ж ти, ая - твоя бджола (В. Коломієць). 3. Перепишіть, розставивши потрібні розділові знаки; зобразіть схеми речень. 1. I стало легше дихати і серце забилось радісно у молодих ще дужих грудях і шлях йому прослався найлегший шлях додому на Україну між люд простий трудящий та нелука вий і не було такої сили в світі яка б його спинила на цім шляху (Вал. Шевчук). 2. А через літо викопають криницю і під золоту шапку осені з її глибини людина викрутить корбою відро води вип'є кухоль цього цілющого трунку вихлюпне краплини позад себе через пле че як заповідає давній звичай і на тих місцях де впали крапельки води виростуть мальви бузок калина (В. Качкан).​

    стомившись від міста, його метушні, шуму та проблем, люди прагнуть знайти спокій на лоні природи. дуже часто для свого відпочинку вони вибирають ліс. він приваблює нас своєю прохолодою, тихим шелестом листя, ягідьми та грибами. до лісу йдуть відпочивати поодинці, сім’ями, цілими групами. на жаль, доволі часто такі набіги відпочиваючих закінчуються великими збитками для лісових масивів (забруднення галявин та лісових водойм пустими банками з-під консервів, поліетиленовими пакетами, пляшками, як скляними, так і пластиковими, лісові пожежі, знищення дерев, кущів, ягідників тощо). тому для того, щоб людям було куди знову і знову повертатися на відпочинок, необхідно дотримуватися деяких елементарних правил поведінки в лісі: • розташувавшись на відпочинок, не ламайте кущів та гілок дерев для багаття. для цього в лісі знайдеться чимало сушняку; • перш ніж розпалювати багаття, вирийте неглибоку ямку і в ній розкладіть багаття. бажано це робити біля річки чи якоїсь водойми. багаття не повинно бути занадто великим: полум’я може пошкодити розташовані поблизу дерева та кущі, а також може виникнути пожежа; • не мийте брудний посуд в річці, особливо з використанням миючих засобів. сполосніть його принесеною на берег водою і вилийте брудну воду під кущ. остаточно посуд краще помити вдома; • після відпочинку ретельно загасіть багаття, поливши його водою та засипавши ямку землею. землю щільно притопчіть ногами; • органічні рештки закопайте в лісі, а використані пластикові пакети та пляшки, а також скляний посуд заберіть із собою і викиньте на смітник у місті; • зібравши свої речі і відійшовши на декілька метрів від місця вашого відпочинку, зупиніться і огляньтеся: якщо ви залишили ліс таким же чистим і привабливим, як до вашого прибуття сюди, якщо ніде не видно слідів згарища, зламаних дерев, розкиданого сміття, значить, вам знову захочеться повернутися сюди. відпочинок в лісі відновлює наші сили, заспокоює нервову систему, дає наснагу для нашої творчості. дуже багато людей люблять “побродити по лісу”, часом наодинці, а то групами, як організованими (туристичні походи), так і неорганізованими. особливо люблять такі прогулянки діти, молодь. але в лісі на людину може чекати багато неприємних несподіванок: вона може заблукати, її може ужалити змія чи вкусити якась комаха або навіть звір. тому необхідно знати, які заходи необхідно здійснити перед початком подорожі та як себе поводити в лісі в разі виникнення небезпеки: • повідомте, куди ви збираєтеся. якщо поблизу нікого немає – залиште записку з повідомленням (дата, час відбуття, кількість людей, що йдуть з вами, напрямок подорожі і приблизний час повернення); • одягніть зручний одяг та взуття. вони повинні відповідати місцевості та погодним умовам, які можуть змінитися дуже швидко; • одягніть дітей у яскравий кольоровий одяг – він буде більш помітним у разі їх розшуку; • домовтеся про сигнали, щоб не загубити одне одного у лісі, особливо на випадок несподіванок – свистом або голосом; • запам’ятовуйте орієнтири під час руху у лісі. щоб не заблукати – залишайте позначки. без зорових орієнтирів людина в лісі починає кружляти; • якщо ви заблукали в лісі, зберігайте спокій та уникайте паніки. якщо ви панікуєте, думати логічно неможливо; • пригадайте останню прикмету на знайомій частині шляху і спробуйте простежити до неї дорогу. якщо це не вдається, пригадайте знайомі орієнтири, найкраще – залізницю, річку, шосе. прислухайтеся. при відсутності знайомих орієнтирів, стежок і доріг виходьте “на воду” – униз за течією. струмок виведе до річки, ріка – до людей. якщо орієнтирів немає, залізьте на найвище дерево – погляд з висоти є краще зорієнтуватися; • використовуйте навички та вміння будування схованок (буда, навіс, намет та ін.) або користуйтесь природними печерами. це виживанню у лісі, забезпечить вам захист і тепло; • бережіть та економно використовуйте воду. вона важливіша для вашого виживання, ніж їжа; • навчайте дітей, що необхідно вибирати велике дерево (або якийсь інший об’єкт) біля прикметного місця і перебувати там. повідомте дітей про необхідність кричати на шуми, що лякають їх. якщо це звірі, вони злякаються та підуть геть. це також швидше знайти їх тим, хто буде шукати.

Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови. 

Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром. 

Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною. 

Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак... 

XIX століття, означене в історії Європи як століття гуманізму, весни народів, виявилося для українців лютою зимою. Мова вмирала. Діялося це тоді, коли на сторожі духовності народу стояло могутнє слово Тараса Шевченка. Але від народу приховувалися найвищі прояви його духу. До розряду заборонених потрапили твори Івана Франка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного. 

XX століття виявилося ще страшнішим. Українське слово бідувало, вмирало з голоду, плакало над страченим, але відроджувалося. І доки народ мав свою мову, його серце завжди оживало, гоїлося, сміялося. 

Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість. 

Поет схвильовано писав про державну мову України: 

Вона, як зоря пурпурова, 

Що сяє з небесних висот 

І там, де звучить рідна мова, 

Живе український народ. 

Наша українська мова — це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.