Та ещо 7 8 9 и10
5 а клас

Художник Ісаак Левітан любив зображати російську природу. Вона є головною темою багатьох його картин. «Березовий гай» — одне з кращих творів цього великого живописця. Береза — надзвичайно красиве дерево, йому присвячено багато пісень та віршів. Не дивно, що і Левітан, замилувавшись мальовничим куточком березового гаю, вирішив перенести на полотно білі стовбури беріз, зелене листя, променисту траву під деревами. Картина, що зображає березовий гай в сонячний літній день, насичена великою кількістю квітів. Ми бачимо переливи сонячних відблисків, гру світла і тіні. Зелений колір, характерний для літа, є основним у картині. Але художник, зображуючи дерева і траву під ними, використовував безліч кольорів і відтінків. Ми бачимо на березах і на землі блакитні, бузкові, рожеві, рожево-жовті відтінки. Соковиті фарби Левітан використовував для того, щоб підкреслити красу листяного лісу, пишність килима з трав і квіток. «Березовий гай» — гімн літа, яскравого сонця і російської березі. Художник не зобразив небо, але можна не сумніватися, що воно блакитне, і по ньому пливуть білі хмари. Дивлячись на картину, мені хочеться порадіти теплого літнього дня, сонячного світла, прозорому лісового повітря. Вміло використовуючи яскраві фарби, Левітан зміг створити чудовий образ рідної милою всім нам природи. «Березовий гай» піднімає настрій, вселяє оптимізм. Не дивно, що ця картина улюблена нашими співвітчизниками багато десятиліть

Визначною пам’яткою історії та культури є пам’ятник Богдану Хмельницькому  в   Києві. Це, по суті, єдине, що матеріально увічнює пам'ять  про гетьмана. Могили його немає. Через сім років по смерті Хмельницького шляхетське військо захопило на якийсь час Суботів. Тоді й було навмисно викинуто з домовини кістки ненависного ворогам полководця. Безсилі перемогти живого, вороги позбиткувалися з мертвого.
Ідею спорудження пам’ятника Богдану Хмельницькому вперше висунув у тридцяті роки минулого сторіччя видатний історик, перший ректор Київського університету Михайло Максимович.
Місце для встановлення пам’ятника вибране не випадково. Саме тут, на майдані проти Софійського собору, після перемоги під Пилявою та Зборовом зустрічали свого славного гетьмана кияни.
Роботу над пам’ятником було доручено славетному скульпторові Михайлу Микешину. Митець задумав багатофігурну композицію, проте здійснити задум не вдалося через брак коштів.
Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний  камінь  (постамент спроектовано  київським   архітектором   В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.
Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.