- Вибачте, можете передати за проїзд. - Попросив пасажир у автобусі.
- Звісно, - Сумно відповідає чоловік.
- У вас щось траплося?
- Зараз в цій країні завжди щось трапляється, то вб'ють когось, то без даху залишать. - Відповів чоловік.
- Це ви про що? - спитала інша жінка.
- Я про події на сході України, як можна про це не знати. Стільки людей там помирає, стають інвалідами. Стільки людей залишилися без рідних, тому що вони пішли на цю війну.
- А так що саме з вами трапилося? - спитав майже не весь автобус.
- А я втратм все. У мене колись був й будинок, й родина, й машина, але будинок весь обстріляли, мого батька й двох братів вбили, й сина вбили, а машину підірвали. - Сказав чоловік й з його ока побігла сльозинка. - Мені пора вже моя зупинка. - Сумно промовив чоловік й пішов до вихода.
Колись люди, які жили на Донбасі були звичайними українцями, які жили мирно й спокійно. А зараз ці люди або помирають на війні, або стають бездомними.
За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (П. Мирний).І ніхто того не чує, не знає, не бачить, опріч Марка маленького (Т.Шевченко).Крім цих прапорів, на довгому держалні маяв ще білий прапор (С. Скляренко).Він пригостив яблуками всіх дітей, які були в дворі, і дорослих, не виключаючи й самого Степана (В. Шевчук). Тільки на відміну від козака, що не може обійтися без товариства, ворожбитові потрібна самот ність, тиша і спокій (В. Рутківський). Ні небо, ні земля ніколи, навіть у снах, не покидають людини. (М.Стельмах.)
ток 6
