Відповідь: Над нами висіла половина неба, темного густо-синього з яскравими блискітками зір. Тією хвилею живою, наполоханою, шептала зім’яло, притиснуло до жердин. Шептало старанно жував скошену вранці траву. Батіг злітає в червонясте небо: довгий та в’юнкий тонким, дротяним охвістям безжально обвиває Шепталові спину. Білий кінь з несподіванки спотикається на рівному місці і полонений страхом забуває всі недавні думки. Він кидається в гущу, в гарячі кінські тіла гніді вороні.
Пояснення:
