Поблизу впадіння Дніпра в Чорне море на високому правому березі розкинулось славне місто Херсон, найбільший дніпровий порт, центр великої агломерації. Крім міста-супутника Цюрупинська, до нього притулилися іще вісім міст і селищ.
Іще в 1737 році під час чергової війни з турками виникло російське укріплення з неросійською назвою Олександер-шанц. Але історія починається з височайшого указу про заснування міста, фортеці і верфі, названої на честь кримського Херсонесу. І традиційно створив усе невгамовний Григорій Потьомкін.
Херсон став найпершою базою Чорноморського флоту, а головне – столицею Новоросії з її першим генерал-губернатором – князем Потьомкіним. До Миколаєва, а потім Одеси через Херсон ішла вся середземноморська торгівля імперії.
Серед визначних місць Херсона – залишки фортеці, багато красивих храмів та синагог (адже тут мешкала чимала кількість євреїв), Адміралтейський арсенал, Чорноморський госпіталь, «Казенний парк» — улюблене місце відпочинку херсонців та гостей міста. А ще корінні жителі полюбляють демонструвати всім зацікавленим унікальну гіперболоїдну конструкцію Аджигольського сітчастого стального маяка, розташованого біля міста. І, звичайно ж, гордо радять побувати у відомому на весь світ заповіднику Асканія-Нова з унікальними незайманими степами, єдиними в Європі.
Але скільки у місті невеличких будиночків, побудованих на початку минулого та в кінці позаминулого століття, які просто заворожують погляд, як от Дім з атлантами або Дім купця Медведєва. А які величні будівлі Міської думи, Другої Маріїнсько — Олександрівської гімназії! Милують око купола церкви Всіх Святих та Миколая Чудотворця.
Життя та творчість багатьох визначних особистостей пов’язане з Херсоном – поетів Дениса Давидова, Павла Тичини, Максима Рильського, письменників Вадима Собка, Олеся Гончара, які оспівували місто і жителів Херсонщини у багатьох своїх творах.
Херсон – це місто-трудівник, яке пам’ятає і гордиться своєю історією, цінить своє сьогодення і впевнено будує майбутнє.
нарешті і до нашого міста прибула на білих конях зима. випав білий пухнастий сніг і закрив собою все: землю, дороги, тротуари, одягнув дерева і кущі в теплі шуби.
білі коні де пролинуть вони,
там земля у снігах голубіє
я вийшов на вулицю і не впізнав її. тільки вчора ввечері все навкруги було чорним і непривітним, а сьогодні вранці сніг так блищить на сонці, що аж очам боляче. іду вулицею і по слідах на снігу бачу: ось собака пробіг, а он пташині сліди залишились на білому снігу. калюжі замерзли, перетворившись на кришталеві озерця, в яких видно воду. тихо на вулиці, усі звуки потонули в снігу.
і куди не глянеш оком, —
біле все кругом,
де змахне зима широким
білим
моя вулиця гарна в будь-яку пору року. але взимку вона стає якоюсь загадковою і чарівною. дивишся на дерева — і вони тобі казковими новорічними ялинками, які чекають зимових свят. іноді вулицю так засипає снігом, що ми з сусі змушені рити тунелі, щоб можна було вибратися із снігового полону.
нам весело взимку, а от птахам — не дуже, тому ми піклуємось про них — підгодовуємо. на білій скатертині снігу яскраво виділяються червоні ягоди горобини. дивлюсь, як галки скльовують їх довгими дзьобами. хтось прикрасив ліхтариками найбільшу ялинку на нашій вулиці. дружно чекаємо веселих свят.
