Завдання 2. Виконайте тестові завдання: 1. Позначте правильне твердження:
А Дієприкметник може бути будь-яким членом речення.
Б Дієприкметник узгоджується з іменником у роді, числі та відмінку.
В. Дієприкметники змінюються за родами, числами, відмінками, особами.
Г Дієприкметники означають ознаку предмета.
2. Позначте рядок, у якому всі дієприкметники є пасивними:
А пройдений, стихаючий, розвантажений;
Б заплетений, тремтячий, очищений;
В вишитий, кинутий, змурований;
Г залитий, зігрітий, погаслий.
3. Позначте синтаксичну роль виділеного в реченні слова:
За одного битого двох небитих дають(Нар. творчість).
А підмет; В означення;
Б присудок; Г додаток.
4. Позначте речення, в якому дієприкметник має залежне слово:
А Здалека побачили покинуте вогнище.
Б Підійшли до поваленої вітром берези.
В По розмитій дорозі їхали повільно.

Г На все село виблискували пофарбовані ворота.
5. Позначте рядок, у якому дієприкметниковий зворот відокремлюється
комами (розділові знаки пропущено):
А З усіх садків пахло нагрітою на сонці корою дерев…
Б Теплом дихала настояна на травах та квітах земля.
В У заволоченому хмарами небі не вгледіти жодної зірки.
Г Сірі султани пилюки звихреної конем осідали на скошеній траві.
6. Позначте речення, у якому допущено пунктуаційну помилку:
А У хвойному лісі, затіненому зеленими кронами дерев, весна починається
пізніше.
Б Щось казкове було в широкому привіллі, по вінця сповненому надійними
хвилями…
В Річки, схованої в берегах ще не видно було, але вона вже відчувалася по
свіжості й прохолоді.
Г П’ять зошитів, покладених один на одний, лежали перед ним, наче
сокровенний скарб.

Твір “сила слова” або “слово — це зброя”на світі існує невидима сила. вона є водночас зброєю та лікарем. вона здатна змінювати світ та зцілювати душі. ця сила є словом. є навіть приказка: “слово — вершина людського”. я з нею цілком згодний. слово — одне з найвищих досягнень людей. особливо велике значення для  людини  має рідне слово. його дитина чує ще в колисці від  мами, потім вперше вимовляє його своїми вустами, а потім вчиться розбирати його літери у  книгах. з рідним словом виростає людина,  особистість. що це таке — слово? “словом можна вбити, словом можна врятувати, словом можна з собою ціле військо скликати! ” - такі рядки поети присвячують йому. одне тільки слово може збудити в людині відчай або лють. а може підбадьорити, надихнути, повернути до  життя. також слід зауважити, що слово і мовчання пов'язані, вони лежать на тих самих важелях. недарма кажуть, що слово — це срібло, а мовчання — золото. це правильна приказка. часто буває, що необачно скривдиш  друга  або когось з родини, а потім стає соромно. краще б і не говорив нічого.до того ж безкінечно базікати не можна. слова можуть втрачати свою цінність, якщо ми говоримо їх занадто багато або не за темою розмови, а також не підкріплюємо реальними справами. тобто, просто кидаємо слова, обіцянки на вітер.слово є силою, якщо воне не пусте. гостре слово українських письменників, наприклад, вголос говорило про гноблення простого народу. і сьогодні сміливе слово здатне захистити людину, встановити справедливість. так будемо користуватися словом обережно та влучно, бо воно є великою силою та цінністю! і тільки від людини залежить, як використати цю силу: на зло чи на добро.

Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.

Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує "поле діяльності". Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.

Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: "От славний козачок! А ходи-но до свого війська!" — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.

Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.