venqa228
18.08.2020 06:25

1. Складіть план тексту і запишіть.2. Напишіть переказ.3. Продовжте текст своїми роздумами про те, чи має держава дбати про популяризацію творчості талановитих українських митців, чи все ж таки справжній шедевр рано чи пізно знайде свою аудиторію поціновувачів і без будь-якої підтримки. Сформулюйте тезу, наведіть два переконливі аргументи й проілюструйте їх прикладами. Зробіть висновок. Що нині ми знаємо про українську пісню XVII століття, котра прикрашала оперету, яку 1925 року ставили двісті дев'ятнадцять разів поспіль на сцені Нью-Йоркської опери? Справді, популярність пісні Семена Климовського «Іхав козак за Дунай» безпрецедент

на Достеменно відомо, що і співали вже в середині XVIII століття, у тому числі й у північній столиці Росії. Сюжет твору навряд чи варто пов'язувати з якоюсь історичною подією (скажі мо, заснування Задунайської Січі чи військовий похід на Балкани). Та й сам Дунай у фольк лорній традиції нерідко символізував річку. Мотив розлуки козака з коханою дівчиною, об разний лад пісні, характер мелодії дають підстави називати її романсом.

У добу романтизму було написано чимало нових текстів, які виконували на мелодію «Іхав козак за Дунай». Митці, мовби змагаючись, створювали все нові й нові варіації на тему української пісні. Ось лише кілька творів, яким вона дала дихання: арія Лести в однойменній опері віденського композитора Кауера, опера Кавоса «Козак-віршувальник», вірш Пушкіна «Козак».

Варіації для скрипки з оркестром Аляб'єва... 1860 року історик Микола Закревський, умістивши в збірці «Старосвітський бандурист» твір Климовського, зауважив, що ця пісня відома всій освіченій Європі». Григорій Нудьга в книжці про Семена Климовського оповів цікаву історію «вживлення»

пісні «Іхав козак за Дунай» у німецький фольклор. 1808 року в Чорному лісі під Баден-Баде ном місцева знать улаштувала «садове свято», у якому бра ли участь і гості з Росії. На святі був присутній композитор Христоф Tiдге, який, почувши пісню про розлуку козака й дівчини, переробив твір. З того часу німці вважають цю версію української пісні власним фольклорним скарбом.

А ще через вісім років за обробку пісні «Їхав козак за Дунай узявся сам Бетховен! Композитор був у при ятельських стосунках з Андрієм Розумовським, послом Росії в Австрії, який у своему віденському палаці збері гав багато музичних видань. Син останнього гетьмана України, Андрій Розумовський, мав сентимент до землі культури своїх предків. Пам'ять про Батурин жила в цій родині. Можливо, не без впливу Розумовського Бет ховен і зацікавився українським музичним фольклором.

в обробці генія пісня «Іхав козак за Дунайоно алася голос виконавця зазвучав у супроводі фор піано, скрипки й віолончелі; притаманна оригі атові мартовість поступилася більш повільним І ніжним тонам.

1925 року світ побачило фундаментальне видан и Міжнародна бібліотека музики для вокалістів», у шостому том якого поміж найкращих пісень усіх часів і народів надруковано й українську Ixan казак за Дунай.

Іхав козак за Дунай,

Сказав: - Дівчино, прощай! Ти, конику вороненький,

Неси да гуляй.

Постій, постій, козаче, Твоя дівчина плаче:

З ким ти мене покидаєш Тільки подумай!

- Білих ручок не ламай, Ясних очок не стирай, Мене з війни зо славою К собі дожидай.

- Не хочу я нічого, Тільки тебе одного,

Ти будь здоров, мій миленький А все пропадай!

Свиснув козак на коня:

- Зоставайся, молода! Я приїду, як не згину. Через три года.

Тебе ж, мила, не забуду. Поки жив на світі буду. Коли умру на війні Поплач обо мне

Чи міг уявити сивочолий Семен Климовський, чия могила за якихось три десятки кіло метрів від Кіровограда (нині м. Кропивницький) давно потрапила під плуги, що доля ви явиться такою прихильною до його пісні, яка облетить усі материки, потрапить до німецького фольклору, що п співатимуть навіть американські ковбої?​

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
suleimanzhasulan
11.04.2023 17:04
Водій автобусаЯ не пам’ятаю, коли сів в цей автобус, але у ньому багато пасажирів. Значить, всі вони кудись їдуть. У мене сидяче місце біля вікна, мені пощастило!. Все-таки можна спокійно відвернутися від салону гати за полями, деревами, селами, які миготять у вікні. Коло мене чотири сумки. Дивно, якщо я не пам’ятаю, як я сів у автобус, звідки мені знати, що сумки мої. Просто таке відчуття. Також я знаю, на якій зупинці мені потрібно сходити, хоча куди потім іти не знаю - потім видно буде. Ми наближаємось до моєї зупинки. Я нахиляюся до сумок, одразу бачу дві, а дві інші не можу знайти. Я беру ті, що знайшов, просуваюсь до виходу, виношу сумки і ставлю на землю водія зачекати, поки знайду ще дві. Повертаюсь і ретельно шукаю, та все ж не знаходжу. Ми їдемо далі. Людей стає менше. Я ще раз приймаюсь за пошуки, хоч і розумію: не знайти. Людей в автобусі майже нема, а може й зовсім нема, бо впродовж усього шляху я не бачив їх облич, лише розмиті постаті. Я водія зупинитись. Кажу йому, що загубив сумки і говорю, що прийду ще запитати, чи знайшлись. Він мені розповідає, куди звертатись, але я не можу зрозуміти сказаної ним фрази. Я запитую: “Мені туди йти?”, показуючи рукою в той бік, звідки, як мені здається, ми приїхали. Він говорить, але я знову не розумію відповіді. Я йду туди, куди тільки-що показував рукою. Ми зупинилися на околиці якогось села, я йду в протилежний бік. Іду по узбіччю дороги, по обидва боки лісосмуги, за ними поля пшениці. Вечоріє. “Людина -- істота помилок, - думаю я, - "Мабуть, я був близько до останньої зупинки (людей же майже не було) і ми могли б з водієм зразу ж оглянути ввесь салон автобуса”. Дорога губиться в далині. Іду довго. На поля опустились сутінки. Несподівано мене наздоганяє легкова машина і зупиняється поруч. “А до цього ж повз мене не проїжджала жодна -- ось чому несподівано!” “Підвезти?”,-- чую голос. Пильно вдивляюся в постать за кермом -- це водій автобуса. Опускаю очі на свої руки: вони вільні, вони вже не обтяжені ношею. Я сідаю в машину…
0,0(0 оценок)
Ответ:
maxb5778
11.04.2023 17:04
Водій автобусаЯ не пам’ятаю, коли сів в цей автобус, але у ньому багато пасажирів. Значить, всі вони кудись їдуть. У мене сидяче місце біля вікна, мені пощастило!. Все-таки можна спокійно відвернутися від салону гати за полями, деревами, селами, які миготять у вікні. Коло мене чотири сумки. Дивно, якщо я не пам’ятаю, як я сів у автобус, звідки мені знати, що сумки мої. Просто таке відчуття. Також я знаю, на якій зупинці мені потрібно сходити, хоча куди потім іти не знаю - потім видно буде. Ми наближаємось до моєї зупинки. Я нахиляюся до сумок, одразу бачу дві, а дві інші не можу знайти. Я беру ті, що знайшов, просуваюсь до виходу, виношу сумки і ставлю на землю водія зачекати, поки знайду ще дві. Повертаюсь і ретельно шукаю, та все ж не знаходжу. Ми їдемо далі. Людей стає менше. Я ще раз приймаюсь за пошуки, хоч і розумію: не знайти. Людей в автобусі майже нема, а може й зовсім нема, бо впродовж усього шляху я не бачив їх облич, лише розмиті постаті. Я водія зупинитись. Кажу йому, що загубив сумки і говорю, що прийду ще запитати, чи знайшлись. Він мені розповідає, куди звертатись, але я не можу зрозуміти сказаної ним фрази. Я запитую: “Мені туди йти?”, показуючи рукою в той бік, звідки, як мені здається, ми приїхали. Він говорить, але я знову не розумію відповіді. Я йду туди, куди тільки-що показував рукою. Ми зупинилися на околиці якогось села, я йду в протилежний бік. Іду по узбіччю дороги, по обидва боки лісосмуги, за ними поля пшениці. Вечоріє. “Людина -- істота помилок, - думаю я, - "Мабуть, я був близько до останньої зупинки (людей же майже не було) і ми могли б з водієм зразу ж оглянути ввесь салон автобуса”. Дорога губиться в далині. Іду довго. На поля опустились сутінки. Несподівано мене наздоганяє легкова машина і зупиняється поруч. “А до цього ж повз мене не проїжджала жодна -- ось чому несподівано!” “Підвезти?”,-- чую голос. Пильно вдивляюся в постать за кермом -- це водій автобуса. Опускаю очі на свої руки: вони вільні, вони вже не обтяжені ношею. Я сідаю в машину…
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота