1. Шафран
Навесні одним із перших зацвітає шафран. Сміливі маленькі рослини пробиваються до сонця крізь землю та минулорічне листя, щойно сходить сніг. Квітка шафрану з п’яти овальних пелюсток схожа на маленьку лампадку, що з гідністю дивиться вгору. Шафран буває різних кольорів – яскраво-жовтий, ніжно-рожевий, білий, фіалковий, білий з тонкими фіолетовими смужками… А листочки в нього тоненькі й гострі, ніби молода трава чи соснові голки. Коли шафрану багато, він росте близько-близько одне від одного. І виходять цілі різнобарвні весняні островки посеред саду!
2. Пролісок
Ледве навесні сходить сніг і оголюється земля, підіймають свої голівки до сонця проліски. Це маленькі яскраво-сині або сніжно-білі квіточки, схожі на дзвіночки, нахилені долу, з насичено зеленим вузьким листячком. Взагалі-то проліски ростуть у лісах, це навіть чути з їхньої назви, але зараз багато людей вирощують їх у своїх садах. Проліски дуже красиві, яскраві, вони не бояться холодів. Тому вони першими сповіщають нас про скорий прихід весни. У лісі вони ростуть цілими галявинами. Сині нагадують глибоке лісне озеро, а білі схожі на островок чистого нерозталого снігу.
3. Тюльпан
Тюльпани – це мої улюблені квіти. Ранньої весни крізь землю пробиваються їхні гострі листочки, а коли теплішає, тюльпани випускають бутони. Спочатку вони зелені, і зовсім не зрозуміло, якого кольору квітка розпуститься згодом. Потім поступово тюльпан набирає колір, і одного дня розкриває своє чудове обличчя назустріч сонцю. Знизу всередині голівки пелюстки жовтого чи білого кольору, а також тичинки й маточка – виразні, яскраві. Пелюстки в тюльпана бувають різними, красивої форми, інколи гострі, інколи схожі на сердечка. Є дуже багато сортів тюльпанів, навіть чорні з порваними оксамитовими пелюстками.
У кожної пори року є свої особливості.
Навесні з’являються перші паростки з землі, немов роблять перші кроки. Вся природа оживає. Дзюрчать струмки. Радіють весняному сонечку звірі, в лісі з-під снігу визирають перші проліски. Але не тільки природа вбирається в яскраві барви, а й люди скидають з себе теплі шуби. Хочеться йти вулицею та посміхатися.
Літо занурює нас у казковий світ. Влітку сонце яскраве, а небо блакитне, бездонне.
Восени ми можемо ігати різні красиві пейзажі. З настанням осіннього періоду крони дерев жовтіють — наближається пора золотої осені. Настає бабине літо. Дерева стоять задумливі, наче згадуючи минулі літні дні. Вони дивляться високими вершинами вдалину, немов намагаються зазирнути у майбутнє.
Зима теж по-своєму особлива. Дерева стоять у снігу, ніби яблуні в цвіту. Білі-білі. А сніг блищить на сонці, іскриться і переливається. Мороз малює нам на склі чудові візерунки.
Скільки за рік було всього гарного, доброго!
Осінь сумно шелестіла листям. Потім зима дарувала блискітки свої. З іконою і вербою ми зустрічали весну, раділи їй. А після весни нас зігрівало літо, даруючи тепло й щиру ласку.
