До іть скласти розповідь "У бібліотеці "

Без історичної пам'яті немає людини - представника народу, нації. Людина без історичної пам'яті - це суто біологічний об'єкт, істота, що живе "тут і зараз". Може, їй так зручно, але як же бути з длинною чередою предків, які жили до цієї людини? Я вважаю, що не вивчати історію, не пам'ятати її - обначає предати пам'ять предків. Історичні факти можуть бути і неприємними для нас теперішніх, але ж це - наша історія.
Недарма наші предки так уважно слухали кобзарів та лірників. Думи та історичні пісні давали простим селянам змогу дізнаватися про історичні події, діяння славетних людей та народних героїв, відчути свою причетність до історії. Тільки та людина, що усвідомлює себе нащадком величезної кількості людей, що жили роки, десятиріччя, століття, тисячоліття тому, може вважатися справжньою людиною, яка пам'ятає, звідки вийшла. Сучасній людині дуже важливо відчувати себе частинкою славного народу, нащадком славних людей, спадкоємцем багатої культури, продовжувачем традицій, які сягають корінням у сиву давнину.

Що може бути чарівнішим за прекрасну українську мову?ЇЇ чарівна ріка слів,море мелодійних пісень.Це просто казка,яка ллється із вуст,коли ти говориш українською!Мелодійна,чарівна,солов"їна-усе це про неї.Наші пращури полягали в землю,щоб ми знали,що таке рідне слово,рідна мова.Вона,як парость виноградної лози,що тягнеться до ніжного сонечка,яке її зігріває і допомагає зростати.так і мова-їїнеможливо не любити і не шанувати.Адже кожен українець,це маленьке зернятко у великій зв"язці колосів пшениці!Я кохаю свою мову!Я люблюУкраїну!