загублена хустка багато років тому я загубила хустинку яку подарувала мені мати.такі подарунки треба цінувати, але я не догледіла й загубила хустинку.вона мені дуже бо була мого улюбленого рожевого кольору. і ось сьогодні я знайшла її ! знайшла ту саму загублені хустинку! вона була на тому самому місці де я її і загубила.саме там біля нашої сільської криниці я її і знайшла! я не знаю як так вийшло тому що кожного дня ідучи до школи я уважно оглядали криницю. це просто диво якесь! хоча я думаю хтось взяв додому мою хустку але потім повернув її на місце, дякую тій людині хто поклав хустку саме туди.а коли я прийшла додому і розповіла мамі про те де і як я знайшла загублені хустку вона промовила: -вірь у дива,дитино моя.
У кожної людини є хобі, улюблене заняття. У Ченнінг говорив, що заняття, що не містить труднощів, що не вимагає повної напруги розуму і волі, негідно людини.
Одним з моїх улюблених занять є читання. Вважаю, що книга - найкращий друг людини. Для кожного віку є своя улюблена книга. Коли я була маленькою, мені дуже подобалися твори М. Носова. Особливо, «Пригоди Незнайка». Читати я навчилася в 4 роки і, звичайно ж, моїми друзями стали герої А. Барто, Б. Заходера, С. Маршака, С. Михалкова.
Я впевнена, саме книга формує людину і вчасно прочитана книга - величезна удача. В. Солоухін говорив, що читаючи деякі книги, можна правити свою мову, а не інших свою громадянську совість. Тут хочеться відразу згадати книгу А. Гайдара «Тимур і його команда». Для мене вона є найулюбленішою. Шкода, що в сучасний час діти стали лінуватися читати. Адже читання - це праця, творчість, самовиховання своїх духовних сил, волі (В. Сухомлинський). Вчора я прочитала розповідь В. Солоухін «Месник». Завтра мене чекають нові корисні книги, які будуть змушувати мене думати ...
