
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
Трішки більше ніж есе,але все ж))
Людина повинна відповідати за свої слова. Цього нас вчили з дитинства. Але, кажучи це, наші батьки та вчителі, що говорили нам про це, далеко не завжди самі це робили. Згадаймо, скільки разів батьки обіцяли купити ту чи іншу іграшку, розраховуючи на те, що дитина відчепиться, а потім і зовсім забуде. І яке ж відчуваєш розчарування, коли розумієш, що ніякої нової іграшки у тебе не буде! Так, ще з дитинства починаєш розуміти, що люди навколо тебе бувають нещирі, що не можна довіряти словам іншої людини. А якщо інші говорять неправду, то можна це робити і самому. І з такої, на перший погляд, дрібниці насправді виростає велика проблема.
«Слово не горобець, вилетить не впіймаєш», — кажуть в народі. І перш ніж пообіцяти що-небудь, людина повинна сто разів подумати, чи зможе вона це зробити. У давні часи люди вірили у силу слова, у відповідність його дійсності. Тому вони не мали підписува
ти якісь договори, закріплювати угоди печатками. Однією з найкращих якостей вважалося здатність дотримувати слова. А зараз нещирість, хитрість сприймаються як цілком зрозумілі й прийнятні речі. Люди одружуються, обіцяють бути вірними друг другу перед свідками, та потім зраджують і залишають один одного. Компаньйони підписують угоду, та зовсім не збираються дотримуватися її умов, бо кожний думає лише про свою вигоду.
Дуже прикро дивитися на цю нещирість, та починається все з недотриманих обіцянок. Велика брехня народжується з малої. Тому намагайтеся дотримувати свого слова, не обдурюйте інших, і, можливо, світ стане чеснішим!
Подробнее - на -
Объяснение: