Складіть план до тексту)) ​

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий

Українці люблять паркани. Люблять великою і відданою любов’ю. Якщо десь поселиться українець - він обов’язково поставить паркан. А з часом ще один, потім ще один, і так далі. Кожна дорога, стежка чи прохід буде перегороджена воротами із замком чи шлагбаумом. А якщо українець розбагатіє, то він зробить свій паркан у тричі вищим. Чим вищий і огидніший з естетичної точки зору паркан, тим багатший хазяїн живе за ним. Як правило, у найбагатших - бетонна огорожа, така, як навколо київських будівництв.