Окремо пишуться:
1. Усі частки, які творять форми слів або надають різних смислових, модальних та емоційно-експресивних відтінків:
а) частки хай, нехай, за до яких творяться форми наказового нехай заспіває, хай не розбудить;
б) частка би(б), за до якої утворюється форма умовного дієслів: спочив би, прийшла б;
в) частка же(ж), яка відіграє підсилювано-видільну роль: знайшов же;
г) частки то, це, які у складі речення мають значення вка-зівності: Мова й історія — то ж єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо одночасно
. Частка що у сполученнях дарма що, тільки що, хіба що, що ж до. .
3. Частка то в експресивних сполучниках що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток.
Через дефіс пишуться:
1. Частка бо, но, то, от, таки, коли вони виділяють значення окремої о слова: пиши-бо, якось-то, як-то, дістав-таки.
Примітки: 1. Якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо: хто б то, скільки ж то.
2. Якщо частка таки стоїть перед словом, до якого відноситься, вона пишеться окремо: таки намалював, таки зрозумів.
2. Частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна- в складі займенників та прислівників: будь-хто, який-небудь, казна-який, хтозна-скільки.
Примітка. Якщо між часткою і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: казна в чому, будь із ким.
Разом пишуться:
1. Частки аби-, де-, чи-, що-, як-, -ся(-сь) у складі будь-якої частини мови: абиколи, абихто, деякі, декуди, чимало, щодня, якнайбільше, колись, будуватися(сь), кудись.
Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі слова пишуться окремо: аби з ким, де на якому, ні з якими.
2. Частки би(б), же(ж), то у складі інших часток і сполучників: немовбито, тобто, якби, мовби.
Наше покоління має безліч речей, що свідчать про технічний розвиток світу. Ми користуємось мобільним телефоном, працюємо на комп'ютері, дивимося кінофільми та мультики, користуємось інтернет-мережею, та чи звертаємо ми увагу на книги?Чи часто буваємо у бібліотеці?
Особисто я добре ставлюся до книг. Хтось, звичайно, скаже, що краще подивитись фільм і не марнувати купу часу.Можливо воно й так, але краще прочитати книгу та уявити усіх персонажів, природу.Книги є нашим минулим теперишнім, а можливо й майбутнім. Варто згадати, як у дитинстві нам читали казки, як перед нами поставали гарні та розумні принцеси, мужні принци, жахливі чудовиська та, звичайно, улюблені всими, персонажі народних казок: Колобок, Лисичка-Сестричка, ведмеді, вовки і безліч усіляких тваринок. Як чудово було уявляти їх зовнішність, а іноді й продовження історій.
Тож, знання--це скарб, а книга--ключ до нього.
