Війна… Скільки людських життів вона забрала? Це страшна
«чума» і на своєму шляху війна руйнує все.
Не обійшла стороною війна й нашу родину. Мій прадідусь Василь
Петрович ,який помер у 1992 році жив у місті Марганець. Під час Другої світової війни воював на фронті ,а після поранення разом із
дочкою Любою був у полоні. Фашисти катували їх ,примушували
тяжко працювати.
Виснажені роботою, холодні, голодні у обшарпаному одязі ,вони
тікали з полону. Не багатьом вдавалося втекти звідти ,однак Василю
Петровичу пощастило. Доньку визволили з полону в 1945 році
радянські війська та невдовзі вона померла від тяжкої хвороби.
Довго прадідусь діставався рідного дому, майже два роки ,але
все-таки досяг своєї мети! Його дружина Ганна Петрівна вже
втратила надію побачити чоловіка живим. Через деякий час ,приблизно
через півроку, до них постукали у двері. Відчинивши ,жінка завмерла-
стояв німець. Можна переночувати, -просився незваний гість. Добрі люди
не відмовили ,бо розуміли ,що виходу немає.
Німець прожив у сім'ї близько місяця. Йому виділили кімнату ,а
він ділився з родиною у якій було шестеро дітей своїм пайком. Щоб якось
віддячити ,німець подарував Василю Петровичу набір голок для
швейної машинки ,аби той шив взуття.
Моя родина, на жаль ,не пам'ятає точну дату народження своїх
предків. Я вважаю ,це треба знати! Коли в сім'ї розповідають про
події війни ,то нащадки шануватимуть пам'ять про загиблих.
Отже ,війна -це трагічна сторінка історії.
