kostaKOSTAkosta
11.12.2020 23:51

Помилку у відмінкових формах кількісних числівників допущено в рядку ​


Помилку у відмінкових формах кількісних числівників допущено в рядку ​

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
alenavasipenok
05.07.2020 10:25

у мене є 5 улюблених занять. кожному я намагаюся приділити час . всі вони, так чи інакше, сприяють моєму розвитку, як особистості , і приносять величезне задоволення. хочеться сподіватися, що не тільки я отримую користь, але хтось ще.

по-перше , це прогулянки з моїм псом малюком. незважаючи на ім’я, собака вище мене ростом (якщо стане на задні лапи) і з потужним торсом. ми підібрали його на вулиці, коли він маленьким щеням замерзав на морозі. поки шукали йому господарів, самі прив’язалися до пса, адже він виявився розумним, відданим і веселим.

по-друге, я займаюся програмуванням. сюди багато чого входить, наприклад, поглиблене вивчення ійської мови і освоєння культури роботи, а ще потрібен серйозний підхід до дослідження такого пристрою, як комп’ютер, його можливостей, схем набору різних комбінацій клавіш.

це цілий світ, мистецтво, побудова розумових процесів на рівні високих технологій, коли чітко відстежується хід міркувань від причини до слідства. але іноді здається, що присутня деяка частка чаклунства, коли не тямиш ще, як діє схема, але слідуючи їй, приходиш до неймовірно простого рішення.

третє заняття, яке мені дуже подобається – рослинництво. звичайно, причина, по якій я захоплююся цією наукою, не прогодувати всю сім’ю, всю країну або весь світ. просто мені дуже цікавий сам процес вирощування культур. коли з одного маленького насіннячка виходить ціле дерево або кущ, на якому ростуть плоди, що можна їсти. дивно, як це відбувається! особливо, усвідомлюючи, що на все це можна впливати, приносячи користь чи шкоду.

0,0(0 оценок)
Ответ:
мамаТВ
09.02.2021 09:25
У старого батька Орла був син одинак і звали його Орлик. Виросло вже те Орля, у пір’я вбралося, прийшов час на власний хліб переходити. От батько йому і каже:— Сину, летимо в поле за їжею. Я навчу тебе самостійності. Ти повинен уміти сам себе годувати.— Не голодний я, тату, — мовило Орля. — Та й те поле таке порожнє, чи водиться там щось путнє?Засумував батько, та виду не подав. Мудрим був, вирішив зачекати слушної нагоди, аби дати синові урок. Тому здійнявся і полетів сам.Як раптом до Орлика підповз степовий Вовк.— Добридень, — привітався він солоденьким голосом і, аби той не бачив, злизав слиньки.— Ти хто такий, — витріщився на нього птах, — що від тебе так тхне?— Я житель степів, одинокий вовк, — сказав і якомога ніжніше клацнув зубами. Йому дуже вже не хотілося полохати молодої пахучої птиці.— А чому такий смердючий? — скривилося Орля.— Бо багато рухаюся, на здобич полюю. Не дарма ж кажуть, що вовка ноги годують, а птаха крила!— Як це? — роззявив дзьоба Орлик.— Дуже просто. Ти даєш мені одну пір’їну зі свого крила, а я тобі взамін якийсь харч. Ось так твої крила можуть тебе годувати.— Цікаво, — розплився у задумливій усмішці молодий Орел. — А батько мені такого не казав.— Та що там твій батько тямить? Він уже старий, щоб літати в ногу з часом.— Гаразд, — не довго думаючи, погодилося Орля, бо в животі давно бурчало й вельми хотілося їсти. — Пір’їна, так пір’їна! Тільки ти мені спершу їжу принеси, а я тоді тобі пір’їну дам, а то раптом ще обдуриш… Знаю я вас, вовків.— Не хвилюйся. Я даю слово, і дотримаюся його, — сказав хижак і помчав у бік поля.Так була укладена таємна угода між старим хитрим Вовком та молодим лінивим Орлом. Тепер щодня, в обідню пору зустрічалися вони на верхівці невисокої гори й обмінювалися гостинцями. Вовк приносив свіжу їжу, а Орля йому за це давало пір’їну.Минуло літо. Настала осінь. Повіяли холодні вітри, стали йти проливні дощі. Зголодніло, змерзло Орля, сіло дожидати Вовка. А його цього дня все не було та не було. І геть увечері, коли почали на горизонті з’являтися перші сутінки, а в орлиних очах темрява від невимовного голоду, прийшов Вовк.— А тепер я тебе з’їм, — сказав він і голосно клацнув зубами.Орля стало втікати, махати крилами, але так і не здійнялося в небо, бо було голим, а птахи без пір’я, як відомо, не літають. Довго відбивався птах від хижого звіра, але так і не зміг його перемогти. Знепритомнів і впав на землю. Схопив його Вовк і поволік до своєї нори, аби вовченят малих почастувати.Летів тією місциною батько Орлика. Бачить, Вовк когось волочить. Не впізнав він свого сина в хижих зубах, бо ж той був геть обскубаним, пролетів повз. Але потім передумав і вирішив урятувати пташину. Повернувся та стрімголов кинувся на Вовка і став клювати його в голову. Робив він це так затято і з такою силою, що той здався і випустив здобич із пащі.Орля розплющило очі й побачило батька. Тільки тепер воно зрозуміло, якою цінністю для нього є навіть одна, бодай найменша орлина пір’їна. Звелося на лапки й мовчки пошкандибало до свого гнізда — пір’я відрощувати, щоб згодом разом із батьком у степ за харчами полетіти

Думаю,я тобі до
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота