Твір на тему Уроки життя і творчості В. Стуса​

                                           

 Давним-давно жила-була Українська Мова. Вона дуже любила співати і танцювати, повчати казками,які були дуже цікавими. Та ось одного разу до королівства прийшла зла чаклунка. Задумала вона загубити Українську Мову. Підійшла лиходійка до неї і попросила розповісти казку. Не відмовила Українська Мова незнайомці - розповіла їй про веселі звуки та веселі нотки.

      -Ти дуже розумна, але не треба повчати старших, - промовила незадоволено лиходійка.

      - За твою неповагу я покараю тебе!

      І зла чаклунка стукнула палицею по землі три рази...

      Опинилась Мова в незнайомому королівстві. Розгубилася, засумувала. Та недовго вона була самотньою. Мешканці королівства запросили незнайомку до себе, обігріли, втішили, а дізнавшись її не легку долю, запропонували жити у них.

      Незабаром не залишилось у цьому королівстві нікого байдужого до Української Мови.

  ЇЇ поважали і любили за добру пораду, за талант і уміння розповідати цікаві казки, що вчать розуму.  

А ще - за уміння співати чудові пісні, які лікують Душі.  

Миє посуд, прибирає в кімнаті. Діти повинні допомагати батькам.А відповідальність батьків – дбати про розвиток дітей, забезпечувати їхні потреби, емоційний та інтелектуальний розвиток. Тому якщо для дітей трьох-шести років корисними навичками будуть прибирання їхніх речей та іграшок, мінімальна до у сервіруванні столу чи хатньому прибиранні, то для школярів цей діапазон може розширитися до підмітання подвір’я (у сільській місцевості), походу в магазин (вага та об’єм продуктів відповідно до віку). Однак потрібно пам’ятати, що діти – це не маленькі дорослі, а особистості, які самі потребують опори, підтримки, емоційної близькості. Не варто змушувати їх до праці. Краще заохочувати цікавість і гордість за свої зусилля та результати, якщо навіть вам вони здаються не зовсім красивими, ідеальними чи правильними. Сумління і терпіння у праці самі по собі гідні поваги та похвали