капллпвраае1
08.03.2021 18:50

Складіть тези до тексту "чиї ж ми діти?" Батьки і діти, діти і батьки. Одвічний клубок,
тісно змотаний у родовідну спілку. Протягом
століть наш народ виробив і опрактикував мудрі
моральні критерії цієї неперервності. Вони
передавалися з покоління в покоління, залишаючи по
собі добру чи оганьблену славу.

Добра пам’ять про батьків чи дідусів, матерів
або бабусь завжди переходила і на їхніх нащадків.
Саме це змушувало більшість людей увічнитися в
родоводі. Але траплялися й протилежні випадки —
людський осуд одного з пращурів міг також
причепитися і до дітей. І хоч вони в тому не були
винні, іменне тавро переходило з покоління в
покоління, особливо на тих, хто успадкував риси
такого характеру.

Родовідна пам’ять — явище у традиційному вкраїнському побуті унікальне, але, на
жаль, майже не досліджене. Очевидно, мало хто вже знає, що було за обов’язок знати
поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна.

Пам’ять про своїх пращурів — не забаганка і тим паче не данина моді. Це була
природна потреба триматися свого родоводу, оберігаючи в такий іб сімейні реліквії й
традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням. Тих, хто цурався чи нехтував
історичною пам’яттю, зневажливо називали: «Людина без роду-племені».

Ось так з роду-віку й співіснував тісний взаємозв’язок: батьки намагалися передати в
спадок своїм дітям не тільки навички до праці та поведінки, але й залишити добру пам’ять
про самих себе; діти ж мали за обов’язок дотримувати й далі розвивати родовідні звичаї.
Так привселюдно створювався колективний літопис родинної звичаєвої пам’яті як одна з
форм суспільної поведінки. Адже дитина, не засвоївши родовідних цінностей, не все житія
залишиться Іваном, який не знатиме свого роду-племені, чиїх батьків він дитя. Звідси й
зневажливе ставлення до отчого вогнища, батьківського слова, авторитету старших. На
сьогодні вже втратили свою першооснову ввічливі форми вітань, зникли з ужитку вияви
шляхетності, зникають традиції... А все це — наше духовне багатство, без якого
самовтрачаємося, міліємо. Саме так: там, де руйнується моральний ланцюжок між
поколіннями, неодмінно з’являються лагуни. Скільки вже сплодилося таких порожнин!
Щоб зліквідувати їх, мусимо починати з першооснов і повертати народові його історичну
пам’ять. І починати маємо з найсвятішого: хто ми і чиїх батьків діти?​

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
typoiya
28.02.2021 15:17

Що таке недбалість? Це безвідповідальне ставлення до ситуації, яка вимагає обережності і точності. Це той фактор небезпеки, який можна уникнути, якщо бути уважним.А найстрашніше - це недбалість заради наживи. Це коли заради вигоди, прибутку, грошей підприємства економлять на безпеці людей. Це означає байдужість до інших, духовну деградацію. Людей, що йдуть на таку свідому недбалість, не лякае не кримінальна відповідальність, ні тим більше власна совість. B історії існувало чимало випадків, коли багато людей гинуло через людську недбалість. Однією з таких iсторій є трагедія «Титаніка». Найвища ціна недбалості - це життя людини, неважливо однієї чи сотень. Це непоправна трагедія, яка стається через безглуздість якої можна булоб уникнути. Саме це викликає найбільше обурення. I навіть це обурення - воно безсиле, бо вже нічого не виправить.

0,0(0 оценок)
Ответ:
Kalibekova1
25.01.2021 13:03

Відповідь:

На мою думку, гроші є важливим чинником гарного життя. На жаль, у наш час є правдивим , що все можна купити, можливо зі мною не буде згоден весь світ, але це моя думка.

Гроші без сумніву змінюють життя – іноді на краще, а іноді й ні. Наведу  приклад. Керол Філо розповідає, як її бідні батьки раптово стали мільйонерами: їхній скромний друкарський бізнес, яким вони займались вдома, несподівано став прибутковим. І раптом в них прокинулась дика жага до грошей.  "Моя мати впала в залежність від грошей. Їй все було мало, – розповідає Керол. Згодом стосунки в родині почали псуватись. – Дивлячись на все це, можу сказати одне: Добре, коли грошей вистачає для нормального життя. Але багатство того не варте". Все ж таки є приклад і позитивний, Рінат Ахметов , багата людина ,яка була із простої сім'ї , але робагатівши, не захорів зірковістю, а став допомагати людям.

Все таки можу сказати, що багато залежить від людини ще від моменту народження, якщо після розбагатіння людина стає гнилою і жадібною, значіть вона була такою завжди ,просто не показувала себе справжню, якщо людина хороша була завжди, то на момент збагачення залишиться такою ж.

Отже, якщо зробити висновок з вище сказаних мною слів, то можна додати , що насправді гроші - не найважливіше в житті, якщо людина гнила зсередини, то вона ніколи не буде хорошою і щасливою із великим статком.

Пояснення:

0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота