На мою думку, патріот — це людина, віддана своєму народові, яка любить свою Батьківщину, готова її захищати в найважчі хвилини, людина, що живе і працює заради процвітання свого краю. Інколи, і навіть сьогодні, з високих трибун звучить море слів про любов і відданість Україні, але, на жаль, це тільки слова. Проте можна навести безліч прикладів самовідданої любові українців до рідного краю. Сьогодення є прикладом цього, адже багато синів і дочок України віддали за неї найдорожче — життя. Ми стали свідками цього. Події Майдану, війна на Сході... І досі проливається кров найщиріших патріотів. Історія свідчить, що українці в усі часи були патріотами. Про це розповідають історичні пісні й думи, художня література. Прикладом самовідданого служіння рідній землі є, наприклад, Ярослав Мудрий, справжні патріоти Залізняк, Гонта, Кривоніс, Дорошенко, Богдан Хмельницький, Леся Українка, Тарас Шевченко, Михайло Грушевський, Василь Стус, Іван Пулюй, наша сучасниця Ліна Костенко. Порушує тему патріотизму та засуджує балакунів-псевдопатріотів В. Самійленко в поезії «Патріоти». Справжнім патріотом у цій поезії, на мою думку, є третій юнак, який ...бачив душею Вкраїну І все, що вона добула. Письменник намагається до читачам не купитись на гарні слова, а дбати про свій край, любити рідну землю, працювати для неї. Я ще зовсім юна. І хоча життєвого досвіду в мене небагато, проте розумію, що дуже легко любити Батьківщину, коли вона багата і могутня, значно важче — коли вона слабка і незахищена. Та хіба зможуть справжні сини кинути хвору матір напризволяще? Я не засуджую тих людей, які в пошуках кращої долі емігрували за кордон, але впевнена, що вони глибоко нещасні, бо, можливо, маючи матеріальні блага, вони не мають змоги дихати рідним повітрям, бачити, як ростуть їхні діти, уклонитися рідній оселі, захищати свою землю від ворогів. Отже, справді, справжніми патріотами є ті люди, які не розказують про любов до рідного краю, а захищають його навіть ціною власного життя, працюють і живуть задля його процвітання, примножуючи набуте.
У кожного є друг або подруга. З такими обраними для себе людьми ми просто не уявляємо свого життя. Моя подруга-це справжнє чудо! Без неї не обходиться жодне моє свято. У неї карі очі, в які щойно поглянеш, одразу зрозумієш,що вона вже про все догадується. Волосся каштанове і вона чимось нагадує мені Беллу з мультфільма "Красуня і чудовисько". Іноді я навіть трошки лукавлю і порушую закон подруг, заздрю її тонкій фігурі так званій осиній талії,але ми разом в майбутньому доб'ємося ще кращих параметрів. Не густі, акуратні брови нахмурюються буквою "с' щойно вона розуміє,що я не договорюють все,ховаючи від неї родзинку всієї історії. Так само і губи, вузенькі,як стрічечка, щойно вони скривлюються, я одразу розумію-не втаїш від неї потаємного. Іноді я приходжу до неї і вона робить мені чудові зачіски й перукарки не потрібно. Моя подруга-мій скарб,а як у тебе?
