Іронічно обіграна національна традиція й карибська екзотика в макаронічному поєднанні — ознаки твору Юрія Андруховича «Козак Ямайка».
І в іронічній поезії Ю. Андруховича такий сердешний Мамай-Ямайка у вицвілих шароварах нарікає на долю та підлих зрадників-піратів, через яких не вдалося допастися до щедрот Фрітауна з його «сріблом-злотом» і принадливими дівчатами. Тепер ось доводиться сердезі «кружати сивуху» в компанії з хитрим піратом Діком, який продав козацьку справу за «тридцять гнилих ескудо»... Немає щастя козакові в цьому світі, хіба що на «вечірній зорі» трохи розрадить душу тужлива мелодія «цукрової сопілки».
Слова і смисли, як і одяг, можуть стиратися й зношуватись від частого використання. А для їхнього «поновлення» іронія підходить якнайкраще — ось як у вірші Ю. Андруховича з таким несподіваним поглядом на традиційну в нашій літературі козацьку тему.
Объяснение:
Объяснение:
Люди мають різний настрій: веселий, засмучений, схвильований, пригнічений або життєрадісний.
Я часто думаю про маму, про прості її заповіти, про віру в людей, віру в добро, в щирість та любов.
Моє життя беззупинно бентежить спів снігів, вітрів, громів і птахів.
Зимове сонечко догоряє десь за сутінками височенних дубів і розлогих лип, тонких берез і величахив ялин.
Майдани, парки, вулиці, мости, напнуті над трамваями дроти, розсипані у просторі вогні - усе немов у чуденацькім сні.
Подробнее - на -
