Борис Тен — украинский советский поэт, переводчик, религиозный деятель, православный священник. Член Сюза писателей Украинской ССР. Лауреат премии имени Максима Рыльского за достижения в области художественного перевода, заслуженный деятель польской культуры.
Поет і перекладач, колишній священник Української автокефальної православної церкви, член Спілки письменників України Микола Васильович Хомичевський, більше відомий під псевдонімом Борис Тен (Борисфен – антична назва головної ріки України – Дніпра) народився 9 грудня 1897 року в старовинному українському селі Дермані на Рівненщині. Село було одним із осередків української культури. Тут був монастир, на початку XVІІ ст. заснована друкарня, пізніше діяла вчительська семінарія.
М. В. Хомичевський – інтелігент у третьому поколінні. Його бабуся Ольга Іваницька була вчителькою Дерманської сільської народної школи. У цій же школі, теж учителькою, працювала й мати – Bіpa Дормидонтівна (померла в 1929 році). По батьківській лінії він – із родини священика, але батько Василь Іванович працював і на ниві народної освіти.
Після початкової школи навчався в Клеванському духовному училищі та Волинській духовній семінарії.
В 1914 році сім’я Хомичевських переїхала до Житомира. Тут він здобув педагогічну освіту, навчаючись на гуманітарному факультеті нинішнього Житомирського державного університету імені Івана Франка, який було відкрито 16 жовтня 1919 року під назвою Волинський інститут народної освіти. Здібного юнака зарахували до інституту відразу на другий курс. Закінчив інститут в 1922 році, то був перший випуск навчального закладу.
.
Віхи життя і творчості Бориса Тена
1897, 9 грудня – в сім'ї педагогів і священика у селі Дермань Здолбунівського району народився Микола Васильович Хомичевський.
1914 – родина Хомичевських евакуювалась з Ковеля, де батько був інспектором вищого початкового училища, а мати вчителювала, у зв'язку з початком першої світової війни до Житомира.
1917-1922 – навчання в Житомирському інституті народної освіти.
1923 – надруковано у 6-7 номері журналу «Червоний шлях» перший вірш «Роззуюсь – на яру траву…».
1924-1928 – праця в УАПЦ, співробітництво з журналом «Церква і життя».
1929 – арешт органами НКВС.
1930-1936 – заслання на Далекий Схід, праця економістом і завідуючим переселенським відділом Дальрибпрому, дострокове звільнення із заслання.
1937 – завлітчастиною третього Київського пересувного театру.
1938-1940 – керівник хорових гуртків в клубі ім. Тарасова в м. Калінін.
1940-1941 – методист Калінінського обласного будинку народної творчості, навчання в Московському музично-педагогічному інституті.
1941-1945 – мобілізація в ряди Червоної армії, полон, праця у Новгород-Сіверському самодіяльному театрі, арешт фашистами, звільнення з концтабору.
1945, грудень – повернення до Житомира.
1946, січень - 1963 – завідуючий літературною частиною Житомирського облмуздрамтеатру, викладач музики в середніх школах, викладач музучилища і педагогічного інституту, викладач латинської мови в Житомирському інституті іноземних мов, голова обласного літературного об'єднання.
1957 – прийнятий у члени Спілки письменників України.
1963 – завершення перекладу «Одіссеї» Гомера.
1970 – вийшла у світ перша і єдина поетична збірка «Зоряні сади».
1972 – завершення перекладу «Іліади» Гомера.
1975 – у Рівненському облмуздрамтеатрі відбулася прем'єра вистави «Розбійники» Шіллера у перекладі Бориса Тена.
1977 – нагородження медаллю «Заслужений діяч Культури Польської» за плідну пропаганду здобутків письменників Польщі.
1979 – присудження республіканської премії імені Максима Рильського в галузі перекладу.
1983, 12 березня – помер і похований в Житомирі.
1987 – у Рівному встановлено обласну літературно-мистецьку премію імені Бориса Тена.
1988 – вийшла книга у київському видавництві «Радянський письменник» літературної спадщини і спогадів про Бориса Тена «Жадань і задумів неспокій».
1988, 25 грудня – в селі Дермань на будинку, де народився письменник-перекладач, відкрито меморіальну дошку (скульптор Михайло Йориш).
