Мабуть, кожен українець знає та принагідно повідомляє, що його мова - одна з наймелодійніших у світі. На конкурсі краси мов у 1934 р. у Парижі українська посіла третє місце після французької і перської. Ви тільки вслухайтеся, якою ніжністю, любов'ю сповнені не лише слова, а самі звуки Шевченкових рядків: "Неначе ляля в льолі білій, святеє сонечко встає".
Моя мова мелодійна, пісенна і плавна. Вона тече, наче повноводна спокійна ріка, і дзвенить кожним своїм звуком: "Соловей, стуливши очі, у чашу ночі срібло точить". Почули посвист і тьохкання птаха у словах Олександра Олеся?
А чи доводилося вам чути українські колискові?
Сонки-дрімки у віченьки,
А в роточок говорушки,
А в ніженьки ходусіньки,
А в рученьки ладусіньки.
Яка ще мова настільки багата на пестливі суфікси? Навіть у нашому Гімні натрапимо на них: "Згинуть наші воріженьки". А чому таке слово позначає ворогів? Та тому що українці - гостинний і доброзичливий народ, який брався за шаблю не для завоювань, а лише для оборони. Тому й мову наші предки створили ніжну, добру, пісенну. Шануймо ж і збагачуймо її!
Объяснение:
Свято Купала 7 липня, отже, у приказці йдеться про те, що до цього часу треба вивозити бджіл туди, де найбільше квітів, бо до кінця місяця вже багато квітів відцвітуть, бджолам ніде буде збирати мед.
Свято Івана Купала — це давнє дохристиянське свято, яке збереглося й донині. У його основі — очищення вогнем, тому молодь стрибала через вогнище. А ще це вшанування рослинності, для цього дівчата плели вінки і надівали на голови. І насамкінець — вшановували воду тим, що пускали спеціально сплетені вінки на воду річки та вгадували свою долю.
