Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто гала за красою природи.
Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.
А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.
З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались.
Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.
Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.
Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!
Объяснение:
У легкому танці кружляють пухнасті сніжинки, ніжно огортаючи серце тихою любов’ю до білизни снігів, до музики, яка тихо звучала в душі, до життя. Тонко відчувати світ і жити з ним в гармонії – це теж інтелігентність. Я – дівчина, а тому свої роздуми про справжню інтелігентності поведу від жіночого серця, наповненого болем і радістю від зустрічей і знайомств із людьми.
У сьогоднішньому столітті, насиченому шаленим ритмом, все більш потужно заявляє про себе людина, процвітаюча в бізнесі, в кар’єрі, в наукових відкриттях… Але чи є вона людиною-інтелігентом?
Інтелігентність для себе я визначаю як моральне самовдосконалення особистості, її моральна свідомість, здатність до самоконтролю і свідомого вибору моральної позиції, особиста відповідальність і почуття власної гідності. Основу моральності складає потреба ставитися до інших як до самого себе, а точніше, піднесення себе через піднесення інших. Тому інтелігентна людина – це людина душі, розуму, виховання. Еммануїл Кант сказав: «Мораль є вчення не про те, як ми повинні зробити себе щасливими, а про те, як ми повинні стати гідними щастя». Це вислів пояснює різницю між «героєм нашого часу» і людиною-інтелігентом.
Сьогодні людина прагне до знань, але це прагнення стає утилітарним, прагматичним, коли найвищою метою стає успіх, що приносить, в свою чергу, хороші гроші. Людина мисляча, розумна і людина інтелігентна – велика різниця. Бо небезпечно давати знання аморальній людині. Аморальна людина вживає знання проти іншої заради досягнення своєї мети, і тут всі засоби хороші. Розумний бізнесмен має хороші гроші, комфорт, свободу… але часто він не відчуває себе щасливим. Поголовне звернення «малинових піджаків» до психології – не віяння моди, а наслідки, що витікають з існуючих законів внутрішнього світу людини. Один з цих законів стверджує, що щастя не віддільне від моральної чистоти: чиста совість, честь і гідність, виконаний обов’язок – найцінніші духовні компоненти людського щастя. У людей інтелігентних є почуття обов’язку перед суспільством, перед рукою, яка просить до перед родиною, другом, матір’ю… А ще щастя, словами Л. М. Толстого: «…бути корисним і мати спокійну совість…». Так от людина інтелігентна – це людина совісна і людина, яка глибоко відчуває, людина мисляча.
Інтелігенти – незвичайні люди, вони інтелектуальні і утворені, добре знають етику та етикет, мають хороший смак у всьому. Інтелігент завжди відрізнить класику від вульгарних шедеврів сучасності. Інтелігент не дозволить собі не знати мови і більше того, ніколи не дозволить собі відпуститися до лихослів’я. Інтелігентна людина прагне у всьому до краси і бореться проти бруду внутрішнього і зовнішнього. А знаряддям боротьби, як правило, є слово.
Інтелігент – це людина, яка всі катаклізми людського життя пропускає через своє серце, рве його, страждає, хоча, найчастіше це не зрозуміло суспільству. Інтелігентна людина – тактовна, шаноблива до особистості інших, не терпить фамільярності і хамства.
Оволодіння інтелігентністю починається у людини з оволодіння ним правил людського співжиття. Повага людини людиною (без «шаленого расизму»), ввічливість і тактовність, уміння рахуватися з іншими думками та культурами, відмова від примітивного, тупого «тикання». Поважаю інтелігентних людей, з ними комфортно і є за чим тягнутися, чому вчитися, та й просто приємно розмовляти, відкриваючи для себе все нове і нове.
Объяснение:
