Замініть, де потрібно, малу букву на велику: (а)хіллес, (н)обелівська премія, (м)іністерство (о)світи, (д)ень (н)езалежності (у)країни,
(у)країнсько-(к)анадське спільне (п)ідприємство, (у)правління (в)нутрішніх
(с)прав, (б)удинок (а)рхитектора, (п)резидент (у)країни, (з)аслужений
(у)читель, (д)октор (х)імічних (н)аук, (г)енерал–(л)ейтенант, (р)ектор
(а)кадемії.

Серед двору столи понаставлені, понакривані, бочки меду повикочувані. Пий душе, їж душе чого забажаєш! А людей, здається, півцарства прийшло: і старі, і малі, і пани багаті, і старці убогі. Як на ярмарку. Дурень прилетів із товариством на тім кораблі, спустився в царя перед вікнами, повиходили вони з корабля й пішли обідати.
Цар побачив у вікні золотого корабля і лакеєві каже:
"Піди спитай, хто там золотим кораблем прилетів!".
Лакей пішов, подивився, приходить до царя:
"Якась, - каже,- мужва обідрана!"

Вечірнє сонце, дякую за день!

Вечірнє сонце, дякую за втому.

За тих лісів просвітлений Едем

і за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,

і за мої обпечені зеніти.

За те, що завтра хоче зеленіть,

за те, що вчора встигло оддзвеніти.

За небо в небі, за дитячий сміх.

За те, що можу, і за те, що мушу.

Вечірнє сонце, дякую за всіх,

котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень.

Що десь у світі кров ще не пролито.

Вечірнє сонце, дякую за день,

за цю потребу слова, як молитви.