Вепр, затравлений собаками, загнаний на списи, стікаючи гарячою кров’ю, в останній несамовитості гриз залізо наконечників, трощив дерево списівищ. Його випружене тіло лиховісно скрикувало в тисячних вогнях, воно ось-ось мало вибухнути червоною кривавістю. Але звір, видно, відчував наближення останньої миті. Він не хотів смерті, прагнув уникнути того кінця, після якого вже не буває початку; переповнений передсмертним риком, він жахнув з кола знищення, його затьмарені болем очі все ж здобулися на ще одне зусилля, щоб забачити вільний проміжок. Задране в лютій зневазі рило хапливо нюшило дорогу, заволохатілі вуха вловлювали щонайменші продихи лісового повіву волі. Вмить лишив кабан у тій улоговині, де мав сконати, людей, собак, гострі довгі списи і помчав по схилу вгору, де самотньо приглядався до ловів князь Ярослав.
Відповідь:
Пояснення:
1. Пригріло сонечко, обсохла земля, потягся орач у поле (послідовність подій).
2. Ще сонячні промені сплять - досвітні огні вже горять (протиставлення).
3. Не голосні мої пісні: вони лунають - мов у сні ( двокрапка - пояснення змісту першої частини, тире - порівняння).
4. Танцюють зорі - на мороз чималий показують (причина-наслідок).
5. Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля (двокрапка - пояснення змісту першої частини, кома - при однорідних членах речення з'єднаних протиставним сполучником а).
6. Погасли вечірні вогні - усі спочивають у сні (причина-наслідок).
7. Спочатку попримовкали коники, тоді шелеснуло листя, потім знову
запала тиша (послідовність подій).
8. I снилися мені все білі сні: на сріблі сяли ясні самоцвіти, стелилися
незнані трави, квіти, блискучі, білі (двокрапка - доповнення змісту першої частини, кома 1 - у безсполучниковому складному реченні послідовність подій, кома 2, 4 - однорідні члени речення, кома 3 - відокремлене означення після означуваного слова).
