1) Змалку ... дідуся ... сильно любив. 2) ... ніколи не гримав на ..., давав ..., дітям, шоколадки, коли ... провідували ... . 3) Це ... ... першим заохотив читати по-українському — і ... почав читати масу дитячої літератури з України. 4) Потім навернув на писання — спочатку щоденника, а там і ... оповідань (Ю. Ткач).
Довідка:
1) свій (у формі родового відмінка), я (у формі називного відмінка);
2) він (у формі називного відмінка), я (у формі знахідного відмінка), ми (у формі давального відмінка), ми (у формі називного відмінка), він (у формі родового відмінка);
3) він (у формі називного відмінка), я (у формі знахідного відмінка), я (у формі називного відмінка);
4) усякий (у формі родового відмінка).

07.05.2014, 11: завдання:   продовжити переказ роздумами про те, що вам хотілося б бачити на головній площі вашого міста.головна площа подолу древня, як сам київ. адже саме тут під час прокладання траси метрополітену знайдено залишки дерев’яних житлових будинків x століття.ця площа мала різні назви. після того, як тут збудували магістрат, її нарекли магістратською. пізніше площу пере­йменували на контрактову, бо саме тут відбувалися контрак­тові ярмарки. їх проведення було надзвичайно важливим для економічного життя києва, адже на контракти, тобто для укла­дення угод про купівлю чи продаж сільськогосподарської про­дукції, промислових чи ремісничих виробів з’їжджалися купці з багатьох європейських країн. тут оформляли позички, про­давали чи заставляли майно.

Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо «Люлі, люлі, прилетіли гулі», «Котку, котку-рябку», «Ходить сон коло вікон». Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: «Ходить гарбуз по городу». Підростаємо ми, дорослішають наші пісні. Уперше десь біля вогнища під час відпочинку мама навчила мене співати маршових пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись правили за гімн України, — «За Україну», «Не пора». Особливо подобається «Гей, у лузі червона калина». Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні. 

Це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. Я із задоволенням слухаю Т. Петриненка, С. Вакарчука, О. Пономарьова. Та мамина пісня — рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою.